Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий);

Калашнікової О.В.,

Кравцова О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Макіївської міської ради на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокапітал" до Макіївської міської ради, за участю Прокуратури м. Макіївки Донецької області, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс", про визнання протиправним та скасування подання прокурора та рішення Макіївської міської ради від 30 травня 2013 року № 39/47, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергокапітал" звернулось до суду з позовом до Макіївської міської ради, за участю Прокуратури м. Макіївки Донецької області, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс", про визнання протиправним та скасування подання прокурора та рішення Макіївської міської ради від 30 травня 2013 року № 39/47.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2013 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Макіївської міської ради від 30 травня 2013 року № 39/47.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, Макіївська міська рада звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У зв'язку з відсутністю клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд касаційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що рішенням Макіївської міської ради від 09 червня 2006 року № 3/66 товариству з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" надано в оренду земельні ділянки загальною площею 37,6586 га, на підставі якого укладено договори оренди.

Рішенням 14 квітня 2010 року виконавчого комітету Макіївської міської ради № 367/2 надана згода ТОВ "Енергоімпекс" на розроблення містобудівного обґрунтування на будівництво промислового комплексу по утилізації шламових відходів вугільного та металургійного виробництва за адресою м.Макіївка, вул.Чкалова, 2 у Советському районі міста.

Пунктом 1.6 рішення Макіївської міської ради від 22 жовтня 2012 року № 70/14 затверджено містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки з містобудівним обґрунтуванням для будівництва промислового комплексу з утилізації шламових відходів вугільного та металургійного виробництва по вул. Чкалова, 2 у Советському районі міста Макіївки Донецької області ТОВ "Енергоімпекс".

Прокурором м. Макіївки Донецької області 23 травня 2013 року на ім'я Макіївського міського голови внесено подання про усунення порушень діючого містобудівного законодавства України № 79-3883 вих 13, відповідно до якого прокурор просив скасувати рішення Макіївської міської ради від 22 жовтня 2012 року № 70/14.

Рішенням Макіївської міської ради від 30 травня 2013 року № 39/47 задоволено подання прокурора міста Макіївки від 23 травня 2013 року № 79-3883 вих13 про усунення порушень діючого містобудівного законодавства України, скасовано пункт 1.6 рішення Макіївської міської ради від 22 жовтня 2010 року № 70/14 та ініційовано процедуру розірвання договору оренди земельної ділянки.

Вважаючи подання прокурора та рішення Макіївської міської ради від 30 травня 2013 року № 39/47 протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Положеннями статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких встановлений інший порядок судового вирішення.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних відносин, розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Отже, після передачі у власність або оренду земельної ділянки на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, що вичерпує свою дію після реалізації його, як акта ненормативного характеру, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 11 листопада 2014 року № 21-493а14, від 09 грудня 2014 року № 21-308а14, який згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Крім того, Конституційний Суд України у своєму Рішенні № 19-рп/2011 року від 14 грудня 2011 року (v019p710-11) зазначив, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності, правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань.

Отже, необхідною ознакою для розгляду справи за правилами адміністративного судочинства є здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а саме: коли хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. При цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Виходячи зі змісту зазначеної норми та положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), подання прокурора не є рішенням, яке може бути оскаржено за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , оскільки воно не породжує певних правових наслідків.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 2 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

За правилами частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

За таких обставин оскаржувані рішення судів підлягають скасуванню із закриттям провадження у цій справі в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 157, 220, 222, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Макіївської міської ради задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року у справі - скасувати та закрити провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.