Про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником - 16.11.2016 Прийняття

головуючого Червинської М.Є., суддів: Коротуна В.М., Мазур Л.М., Писаної Т.О., Попович О.В., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом прокурора м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області, комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником, за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2015 року,

У жовтні 2014 року прокурор міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області та комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" (далі - КВП Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал") звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що у зв'язку з прийняттям генеральним директором КВП Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" ОСОБА_6 незаконного наказу від 11 січня 2011 року № 5-з про звільнення ОСОБА_7 з посади заступника генерального директора з кадрових питань цього підприємства останньому завдано матеріальну шкоду у розмірі 168 182 грн 40 коп., яку прокурор просив стягнути з відповідача на користь КВП Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" з підстав передбачених ст. 237 КЗпП України.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі заступник прокурора Дніпропетровської області, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що прокурор не наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовом про стягнення з колишнього керівника підприємства матеріальної шкоди, пов'язаної з виплатою звільненому працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки це не стосується захисту інтересів держави та є втручанням в оперативно-господарську діяльність КВП Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал".

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судами встановлено, що рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 07 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду від 17 жовтня 2014 року, скасовано як незаконний наказ від 11 січня 2011 року № 5-з генерального директора з кадрових питань КВП Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" ОСОБА_6 про звільнення ОСОБА_7 з посади заступника генерального директора з кадрових питань КВП Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал", поновлено ОСОБА_7 на цій посаді з 11 січня 2011 pоку, стягнуто з КВП Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" на користь ОСОБА_7 150 844 грн 80 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 2 000 грн моральної шкоди, а всього 152 844 грн 80 коп.

05 листопада 2013 року державним виконавцем Заводського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ відкрито виконавче провадження із примусового виконання виданого 01 листопада 2013 року виконавчого листа № 415/4858/12 про стягнення з КВП Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" боргу на загальну суму 152 844 грн 80 коп.

18 листопада 2013 року у зв'язку з невиконанням боржником у строк для добровільного виконання виконавчого листа винесено постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 53 грн 12 коп. і про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 15 284 грн 48 коп., тобто загальна сума боргу до стягнення становила 168 182 грн 40 коп., яку 09 січня 2014 року за платіжною вимогою від 08 січня 2014 року № 44 було переведено з рахунку КВП Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" "Міськводоканал" на рахунок ГУДКУ в Дніпропетровській області.

Звертаючись до суду із позовом про стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації прокурор міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області посилався на положення ст. 121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", які закріплюють обов'язок органів прокуратури представляти та захищати інтереси громадянина або держави в суді, у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом, підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Обираючи форму представництва, прокурор повинен визначити, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави та обґрунтувати необхідність їх захисту.

Згідно ч. 2 ст. 45 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08 квітня 1999 № 3-рп/99 (v003p710-99) інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 232 КЗпП України відповідно до яких право на звернення до суду з позовом про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, належиться виключно власникові або уповноваженому ним органу.

Відповідно до п. 1.2 статуту КВП Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" власником вказаного підприємства є територіальна громада міста Дніпродзержинська особі Дніпродзержинської міської ради.

Судом не враховано, що звертаючись із вказаним позовом до суду прокурор звернувся в інтересах органу місцевого самоврядування - Дніпродзержинської міської ради, як власника КВП Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал".

Враховуючи вищевикладене, прокурор звернувся до суду в межах наданих йому повноважень в інтересах органу місцевого самоврядування, права якого порушені, а тому суди дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для звернення прокурора з вказаним позовом до суду.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності зокрема, підприємства, установи та організації.

Враховуючи, що комунальне підприємство є збитковим, затрати на утримання підприємства відповідно до п. 4.6 статуту покриваються за рахунок трансфертів з місцевого бюджету, а також зважаючи на економічні показники діяльності та безпосередню мету створення КВП Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал", відшкодування підприємством шкоди, завданої неправомірними діями його працівника, призводить до фактичного витрачання коштів, виділених з бюджету міста для здійснення ним безпосередніх функцій, зокрема, надання послуг з водопостачання та водовідведення населенню, транспортування питної води та ставить під загрозу належне їх виконання.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Відповідно до ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

За таких обставин, суд першої інстанції, пославшись як на єдину підставу відмови у задоволенні позову - відсутність у прокурора повноважень на представництво інтересів КВП Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал", на зазначене вище уваги не звернув, спір по суті заявлених вимог не розглянув, що призвело до ухвалення рішення, що не відповідає вимогам ст. ст. 212 - 214 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України вказаних порушень не усунув.

Таким чином, рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.