Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Завгородньої І.М., Мазур Л.М.,

Коротуна В.М., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за поданням заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Берегівського районного управління юстиції Бубняк Г.О. про визначення частки майна боржника, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 19 травня 2016 року,

У листопаді 2015 року заступник начальника відділу Державної виконавчої служби Берегівського районного управління юстиції (далі - ВДВС Берегівського РУЮ) Бубняк Г.О. звернувся до суду з указаним поданням, обґрунтовуючи його тим, що на виконанні у ВДВС Берегівського РУЮ перебуває виконавче провадження № 42257415 з примусового виконання виконавчого листа № 6-662/10, виданого 18 червня 2010 року Берегівським районним судом Закарпатської області, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 98 667 грн 48 коп. суми боргу та 1 106 грн 67 коп. судових витрат.

Зазначав, що ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 18 квітня 2012 року визначено частку майна ОСОБА_5 у будинковолодінні АДРЕСА_1, яким він володіє з ОСОБА_6, у розмірі 1/2 частини будинковолодіння. При цьому земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрована за ОСОБА_6, а тому на підставі ч. 2 ст. 63, ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 379 ЦПК України просив визначити частку ОСОБА_5 на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, якою він володіє з ОСОБА_6, у розмірі 1/2 частини вказаної земельної ділянки.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 18 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 19 травня 2016 року, у задоволенні подання заступника ВДВС Берегівського РУЮ Бубняк Г.О. відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні подання заступника начальника ВДВС Берегівського РУЮ Бубняк Г.О. про визначення частки майна боржника, суд першої інстанції виходив із того, що спірна земельна ділянка є власністю ОСОБА_6 та набута нею після розірвання шлюбу з боржником ОСОБА_5

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції, вважав їх законними та обґрунтованими.

Колегія суддів не може погодитися із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Встановлено, що на виконанні у ВДВС Берегівського РУЮ перебуває виконавче провадження № 42257415 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 6-662/10, виданого 18 червня 2010 року Берегівським районним судом Закарпатської області, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 98 667 грн 48 коп. боргу та 1 106 грн 67 коп. судових витрат.

Під час здійсненні виконавчих дій у вказаному виконавчому провадженні встановлено, що ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, який було розірвано 10 липня 2010 року.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 18 квітня 2012 року задоволено подання ВДВС Берегівського РУЮ про визначення частки майна боржника у спільній сумісні власності та визначено частку майна боржника ОСОБА_5 в будинковолодінні АДРЕСА_1, яким він володіє з ОСОБА_6, у розмірі 1/2 частини будинковолодіння.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01 липня 2014 року та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01 липня 2014 року земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності ОСОБА_6

Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця.

Згідно з ч. 6 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, яка була чинною на час розгляду справи, у разі, якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Частиною 2 ст. 370 ЦК України передбачено, що у разі виділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною 4 ст. 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відмовляючи в задоволенні подання державного виконавця про визначення части майна боржника, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не звернули уваги на те, що спірна земельна ділянка має цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, при цьому 1/2 частини будинку, який знаходиться на спірній ділянці, належить ОСОБА_5, що встановлено ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 18 квітня 2012 року.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не перевірив доводів апеляційної скарги та дійшов передчасного висновку про відсутність у боржника ОСОБА_5 права на частку спірної земельної ділянки.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану ухвалу із порушенням норм процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню, з передачею справи на новий розгляду до апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 343 - 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 19 травня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.