Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Кафідової О.В., Висоцької В.С., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний альянс "Моноліт", третя особа - Харківська міська рада Харківської області, про визнання майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва, за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - на рішення апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2017 року,

У липні 2016 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 звернулися до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 09 січня 2006 року між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт будівельний альянс" (далі - ТОВ "Моноліт" будівельний альянс"), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний альянс "Моноліт", було укладено договір про участь у будівництві НОМЕР_1, а також між останнім та ОСОБА_4 - договір НОМЕР_2.

На підставі вказаних договорів про участь в будівництві, забудовник - ТОВ "Моноліт" будівельний альянс" залучив їх як інвесторів до будівництва об'єкта нерухомості на земельній ділянці, площею 4,4177 га, розташованій по АДРЕСА_1, відведеній забудовнику рішенням Харківської міської ради від 06 жовтня 2003 року № 144/04.

Зазначали, що з 2006 року та по теперішній час будівництво забудовником на вказаному об'єкті, який ними інвестувався не здійснюється.

У зв'язку з тим, що будівництво було зупинено, 25 березня 2011 року з ініціативи забудовника в особі президента компанії було укладено додатковий договір № 2 до договору НОМЕР_2 про участь в будівництві.

Відповідно до п. 1.1 вказаного додаткового договору забудовник ТОВ "Моноліт" будівельний альянс" залучив інвестора ОСОБА_4 до будівництва об'єкта нерухомості на земельній ділянці, площею 0,64 га, розташованої по АДРЕСА_2, відведеної забудовнику рішенням Харківської міської ради від 28 квітня 2004 року № 66/04.

Пунктом 1.4 вказаного додаткового договору передбачено, що після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, за умови виконання інвестором своїх зобов'язань за договором, забудовник передає йому частину об'єкта (квартири) в натурі, які на будівельному плані об'єкта визначені, як: 2-х кімнатна квартира під номером 31/2, що розташована на 6-му поверсі, загальною будівельною площею 84,58 кв. м; 2-х кімнатна квартира НОМЕР_4, що розташована на 22-му поверсі, загальною будівельною площею 69,98 кв. м; 2-х кімнатна квартира НОМЕР_3, що розташована на 20-му поверсі, загальною будівельною площею

70,85 кв. м; 2-х кімнатна квартира НОМЕР_5, що розташована на 22-му поверсі, загальною будівельною площею 70,85 кв. м; 3-х кімнатна квартира НОМЕР_6, що розташована на 22-му поверсі, загальною будівельною площею 118,25 кв. м; та приміщення, загальною будівельною площею 225,96 кв. м.

Звертали увагу, що вони в повному обсязі виконали свої зобов'язання за вказаними договорами, однак будівельні роботи проводяться з порушенням термінів введення споруди в експлуатацію, будівництво споруди є незавершеним, її не введено в експлуатацію у встановлені договором строки, при цьому готовність об'єкта становить близько 95 %.

Посилаючись на наведене, просили визнати за ними майнові права на частину об'єкта незавершеного будівництва, який розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_2, відведеної забудовнику рішенням Харківської міської ради від 28 квітня 2004 року № 66/04, та на будівельному плані об'єкта незавершеного будівництва визначений, як квартири, а саме: 2-х кімнатна квартира під номером 31/2, що розташована на 6-му поверсі, загальною будівельною площею 84,58 кв. м; 2-х кімнатна квартира НОМЕР_4, що розташована на 22-му поверсі, загальною будівельною площею 69,98 кв. м; 2-х кімнатна квартира НОМЕР_3, що розташована на 20-му поверсі, загальною будівельною площею 70,85 кв. м; 2-х кімнатна квартира НОМЕР_5, що розташована на 22-му поверсі, загальною будівельною площею 70,85 кв. м; 3-х кімнатна квартира НОМЕР_6, що розташована на 22-му поверсі, загальною будівельною площею 118,25 кв. м; та додатково 225,96 кв. м площі житлових приміщень.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2016 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 майнові права на частину об'єкта незавершеного будівництва, який розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_2, відведеної забудовнику рішенням Харківської міської ради від 28 квітня 2004 року № 66/04, та на будівельному плані об'єкта незавершеного будівництва визначений, як квартири, а саме: 2-х кімнатна квартира під номером 31/2, що розташована на 6-му поверсі, загальною будівельною площею 84,58 кв. м; 2-х кімнатна квартира НОМЕР_4, що розташована на

22-му поверсі, загальною будівельною площею 69,98 кв. м; 2-х кімнатна квартира НОМЕР_3, що розташована на 20-му поверсі, загальною будівельною площею 70,85 кв. м; 2-х кімнатна квартира НОМЕР_5, що розташована на 22-му поверсі, загальною будівельною площею 70,85 кв. м; 3-х кімнатна квартира НОМЕР_6, що розташована на 22-му поверсі, загальною будівельною площею 118,25 кв. м; та додатково 225,96 кв. м площі житлових приміщень.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходив із того, що порядок оформлення права власності на об'єкт незавершеного інвестування після прийняття такого до експлуатації врегульовано Законом України від 19 червня 2003 року № 978-IV "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (978-15) та Законом України від 18 вересня 1991 року № 1560-XIІ "Про інвестиційну діяльність" (1560-12) , чинними на момент укладення договору про участь у будівництві, відтак відсутні підстави для визнання за позивачами майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва на підставі ст. ст. 331, 392 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для всіх судів України.

Правильно зазначено й те, що за змістом договору про участь у будівництві (майнових прав) позивачі отримали лише право на набуття права власності, а не на саме право власності на нерухоме майно.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.