Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В. (головуючий); Калашнікової О.В., Кравцова О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, треті особи - Міністерство фінансів України, Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві про стягнення бюджетної заборгованості, за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 жовтня 2013 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2014 року, -

У січні 2013 року Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі, позивач) звернулася до суду з позовом до Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном (далі - відповідач), в якому просила стягнути з відповідача на користь Держави прострочену заборгованість перед державним бюджетом в сумі 45172909,48 грн. за урядовими кредитами фінансової стабілізації, виданими Міністерством фінансів України Державному комітету України з легкої і текстильної промисловості, Міністерству промисловості України та Міністерству машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України для стабілізації економіки на підставі договорів від 09.03.1994 № 11-09-505/3, від 01.04.1994 № 24-09-505/28, від 06.05.1994 № 46-09-505/32, від 06.07.1994 № 80-09-505/33, від 07.02.1994 № 8-09-505/4, від 28.02.1994 № 8-09-505/5, від 14.04.1994 № 36-09-505/31, від 27.10.1994 № 62, що обліковується станом на 01.09.2012 та відповідальним за зобов'язаннями яких є відповідач.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ у Солом'янському районі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

У поясненні на касаційну скаргу Міністерство фінансів України підтримало її, просить скасувати рішення суддів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Міністерством фінансів України та Міністерством промисловості України, Міністерством машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України та Державним комітетом України з легкої і текстильної промисловості були підписані договори про надання фінансової допомоги на зворотній основі.

Відповідно до договору від 09.03.1994 № 11-09-505/3 передбачено в березні 1994 року надати Міністерству промисловості України (Мінпром) фінансову допомогу на зворотній основі в сумі 600 млрд. карбованців під готову продукцію, з оплатою 120 процентів річних. Згідно з п. 1.2 цього договору Мінпром зобов'язується забезпечити повне повернення одержаних коштів та процентів 30.05.1994.

Платіжним дорученням від 13.03.1994 № 48 Мінфіном перераховано Мінпрому 600 млрд. карбованців.

Відповідно до договору від 01.04.1994 № 24-09-505/28 передбачено в квітні 1994 року надати Мінпрому фінансову допомогу на зворотній основі в сумі 1500 млрд. карбованців під готову продукцію, з оплатою 120 процентів річних. Згідно з п. 1.2 цього договору Мінпром зобов'язується забезпечити повернення одержаних коштів та процентів 24.06.1994.

Платіжним дорученням від 01.04.1994 № 63 Мінфіном перераховано Мінпрому 1500 млрд. карбованців.

Відповідно до договору від 06.05.1994 № 46-09-505/32 передбачено в травні 1994 року надати Мінпрому фінансову допомогу на зворотній основі в сумі 198 млрд. карбованців під готову продукцію, з оплатою 120 процентів річних. Згідно з п. 1.2 цього договору Мінпром зобов'язується забезпечити повернення одержаних коштів та процентів 01.06.1994.

Платіжним дорученням від 08.05.1994 № 97 Мінфіном перераховано Мінпрому 198 млрд. карбованців.

Відповідно до договору від 06.07.1994 № 80-09-505/33 передбачено в липні 1994 року надати Мінпрому фінансову допомогу на зворотній основі в сумі 700 млрд. карбованців під готову продукцію, з оплатою 120 процентів річних. Згідно з п. 1.2 цього договору Мінпром зобов'язується забезпечити повне повернення одержаних коштів та процентів 28.07.1994.

Платіжним дорученням від 07.07.1994 № 176 Мінфіном перераховано кошти Мінпрому кошти в сумі 700 млрд. карбованців.

Додатковою угодою від 31.07.1995 № 6-09-505/95 продовжено Мінпрому строк повернення залишку непогашених кредитів за вищевказаними договорам до 01.10.1995.

Відповідно до договору від 07.02.1994 № 8-09-505/4 передбачено в лютому 1994 року надати Міністерству машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України (Мінмашпром) фінансову допомогу на зворотній основі в сумі 500 млрд. карбованців під готову продукцію, з оплатою 240 процентів річних. Згідно з п. 1.2 цього договору Мінмашпром зобов'язується забезпечити повне повернення одержаних коштів та процентів 30.04.1994.

Платіжним дорученням від 07.02.1994 № 3 Мінфіном перераховано Мінмашпрому 700 млрд. карбованців.

Відповідно до договору від 28.02.1994 № 8-09-505/5 передбачено в лютому 1994 року надати Мінмашпрому фінансову допомогу на зворотній основі в сумі 625 млрд. карбованців під готову продукцію, з оплатою 240 процентів річних. Згідно з п. 1.2 цього договору Мінмашпром зобов'язується забезпечити повне повернення одержаних коштів і процентів 30.05.1994.

Платіжним дорученням від 02.03.1994 № 12 Мінфіном перераховано Мінмашпрому 625 млрд. карбованців.

Відповідно до договору від 14.04.1994 № 36-09-505/31 передбачено в квітні 1994 року надати Мінмашпрому фінансову допомогу на зворотній основі в сумі 1000 млрд. карбованців під готову продукцію, з оплатою 120 процентів річних. Згідно з п. 1.2 цього договору Мінмашпром зобов'язується забезпечити повне повернення одержаних коштів та процентів 08.07.1994.

Платіжним дорученням від 14.04.1994 № 68 Мінфіном перераховано Мінмашпрому 1200 млрд. карбованців.

Відповідно до договору від 27.10.1994 № 62 передбачено надання Державному комітету України з легкої і текстильної промисловості фінансової допомоги на зворотній основі в сумі 500 млрд. карбованців на закупівлю сировини, матеріалів, з оплатою 30 процентів річних. Згідно з п. 1.2 цього договору Державний комітет України з легкої і текстильної промисловості зобов'язується забезпечити повне повернення одержаних коштів та процентів до 01.05.1995.

Платіжними дорученнями від 31.10.1994 № 414 на суму 200000 млн. карбованців, від 15.11.1994 № 427 на суму 200000 млн. карбованців, від 24.11.1994 № 439 на суму 500000 млн. карбованців, від 21.12.1994 № 459 на суму 500000 карбованців Мінфіном перераховано Державному комітету України з легкої і текстильної промисловості 900 млрд. карбованців.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 № 174 (174-2011-п) Головним управлінням Державної казначейської служби у м. Києві внесено до Агентства держмайна України наступні подання:

- від 13.09.2012 № 47 для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості, яка виникла згідно з договорами від 09.03.1994 № 11-09-505/3, від 01.04.1994 № 24-09-505/28, від 06.05.1994 № 46-09-505/32, від 06.07.1994 № 80-09-505/33 станом на 01.09.2012 у сумі 24325930,92 грн.;

- від 13.09.2012 № 48 для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості, яка виникла згідно з договорами від 07.02.1994 № 8-09-505/4, від 28.02.1994 № 8-09-505/5, від 14.04.1994 № 36-09-505/31 станом на 01.09.2012 у сумі 17170268,07 грн.

- від 13.09.2012 № 53 для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості, яка виникла згідно з договором від 27.10.1994 № 62 станом на 01.09.2012 у сумі 3676710,49 грн.

Враховуючи, що перед державою існує заборгованість за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів України, та процентів по них, позивач звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач не є суб'єктом господарювання, а отже відсутні підстави для стягнення з нього заборгованості за урядовими кредитами фінансової стабілізації.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 9 статті 17 Бюджетного кодексу України, на час виникнення спору, прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України (2755-17) або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

Аналізуючи вказані норми, суд прийшов до висновку, що стягнення простроченої заборгованості можлива лише із суб'єктів господарювання.

Аналогічні норми закріплені у Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011 року № 174 (174-2011-п) .

Вказаним Порядком визначено, що боржник - суб'єкт господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку/фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички / фінансової допомоги, та не забезпечив своєчасне і повне виконання своїх зобов'язань за такою угодою.

Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 708 від 21.12.1992 (708-92-п) "Про створення Державного комітету Украйни з легкої та текстильної промисловості", № 766 від 27.09.1995 (766-95-п) "Про заходи щодо ліквідації Державного комітету Украйни з легкої та текстильної промисловості", указів Президента України від 26.07.1995 № 668/95 "Про ліквідацію Державного комітету з легкої та текстильної промисловості" (668/95) , від 21.06.1996 № 457/96 "Про Положення про Міністерство машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України" (457/96) , від 01.12.1997 № 1321/97 "Про Положення про Міністерство промислової політики України" (1321/97) , від 26.04.2000 № 625/2000 "Про Державний комітет промислової політики України" (625/2000) , від 16.09.2001 № 849/2001 (849/2001) "Про Положення про Міністерство промислової політики України" правонаступником тодішніх Міністерства промисловості України, Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України та Державного комітету України з легкої і текстильної промисловості було Міністерство промислової політики України, яке згідно з Указом Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" (1085/2010) реорганізовано, та на його основі створено Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном. Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 451/2011 (451/2011) затверджено Положення про Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном, яким визначено, що Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном (Агентство держмайна України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Агентство держмайна України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами держави.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України та інші центральні органи виконавчої влади.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції.

Основні завдання центральних органів виконавчої влади визначені статтею 17 цього закону та якими є: надання адміністративних послуг; здійснення державного нагляду (контролю); управління об'єктами державної власності; внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики на розгляд міністрів, які спрямовують та координують їх діяльність; здійснення інших завдань, визначених законами України та покладених на них Президентом України.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до передавального акту від 22.12.2011 від Міністерства промислової політики України на баланс відповідача не передавалося і не приймалося будь-яких боргів (в розумінні грошових зобов'язань).

З урахуванням описаного та враховуючи, що відповідач не є правонаступником Міністерства промисловості України, Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України та Державного комітету України з легкої і текстильної промисловості та суб'єктом господарювання суди прийшли до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій і доводи касаційної скарги його не спростовують.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного суду України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 жовтня 2013 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244-2 КАС України.