Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Гулька Б.І., Журавель В.І., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовомпублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_5, поданою її представником ОСОБА_6, на заочне рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 27 липня 2015 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 26 січня 2016 року,

У серпні 2014 року публічне акціонернетовариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 26 листопада 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі - ТОВ "Укрпромбанк") та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 200 тис. доларів США під 14 % річних у вигляді відкличної відновлювальної мультивалютної кредитної лінії на споживчі цілі з кінцевим терміном повернення - до 25 листопада 2017 року. Цього ж дня на забезпечення виконання позичальником кредитних зобов'язань між банком та ОСОБА_5 укладено договір поруки, за умовами якого вона зобов'язувалася відповідати солідарно з позичальником перед банком за належне виконання зобов'язань за кредитним договором. 30 червня 2010 року між ТОВ "Укрпромбанк" і ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань, згідно умов якого ПАТ "Дельта Банк" прийняв активи та кредитні зобов'язання у тому числі і за вищевказаним кредитним договором та став новим кредитором відповідачів.

Позичальник ОСОБА_4взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, на вимоги банку не реагував, унаслідок чого станом на 25 червня 2014 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 237 181 грн 65 коп., з яких: 1 068 994 грн 98 коп. - сума кредиту; 168 186 грн 66 коп. - сума заборгованості по відсоткам.

Посилаючись на наведене, ПАТ "Дельта Банк" просило суд стягнути з відповідачів на свою користь у солідарному порядку вказану заборгованість за кредитним договором.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 27 липня 2015 року позов ПАТ "Дельта Банк" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 237 181 грн 65 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 26 січня 2016 року заочне рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 27 липня 2015 року змінено в частині стягнення з ОСОБА_5 суму солідарного стягнення на користь ПАТ "Дельта Банк". Зменшено суму з 1 237 181 грн 65 коп. до 975 757 грн 75 коп. У решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, поданої її представником ОСОБА_6,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Суди, задовольняючи позов (апеляційний суд зменшив розмір суми заборгованості в частині солідарного стягнення з поручителя), на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку про те, що ОСОБА_4, як позичальник, і ОСОБА_5, як поручитель, свої зобов'язання за кредитним договором та договором поруки не виконали, допустили заборгованість, розмір якої визначено відповідно до вимог закону та умов договору. При цьому апеляційний суд, зменшуючи розмір суми в частині солідарного стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором, вірно виходив з того, що банком пред'явлено вимоги до неї, як до поручителя, більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання позичальником окремої самостійної частини основного зобов'язання, а тому в силу ч. 4 ст. 559 ЦК України її порука припинена в частині щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Доводи касаційної скарги про те, що позичальник з об'єктивних причин перестав сплачувати кредит не є підставою для невиконання своїх зобов'язань, у тому числі поручителем, який зобов'язався солідарно відповідати перед банком (ст. ст. 553, 554 ЦК України). Посилання на те, що відкликання банківської ліцензії та процедура ліквідації банку, введена Національним банком України, свідчить про припинення процесуальної правоздатності банку є безпідставними й такими, що не відповідають положенням Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Отже, судові рішення є законними і обгрунтованими й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, подану її представником ОСОБА_6, відхилити.

Заочне рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 27 липня 2015 року в незміненій при апеляційному перегляді частині та рішення апеляційного суду Херсонської області від 26 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.