805/1582/16-а Про стягнення заборгованості з податку на прибуток товариства - 21.06.2017 Прийняття

Державна податкова інспекція у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - Інспекція) звернулася в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства "Комплекс "Дружба" (далі - Підприємство) про стягнення заборгованості з податку на прибуток у розмірі 3 964 942, 40 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року, позов задоволено.

Стягнуто з Підприємства з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника, в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток в сумі 3 964 942, 40 грн. в рахунок Державного бюджету м. Краматорськ, на р/р 33111318700059, код платежу 11021000, банк одержувача ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами відповідача не погодився, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за Підприємством обліковується податковий борг з податку на прибуток підприємств в розмірі 3 964 942, 40 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки відповідача. Сума вказаного боргу утворилася у зв'язку з несплатою Підприємством податкових зобов'язань:

- 11 березня 2015 року у розмірі 3 053 020, 00 грн., нараховані згідно податкової декларації № 9081049807 від 26 лютого 2015 року (рядок 14 декларації);

- 30 березня 2015 року у розмірі 254 418, 00 грн., нараховані авансові внески згідно податковій декларації № 9081049807 від 26 лютого 2015 року (рядок 23 декларації);

- 30 квітня 2015 року у розмірі 254 418, 00 грн., нараховані авансові внески згідно податковій декларації від № 9081049807 від 26 лютого 2015 року (рядок 23 декларації);

- 30 травня 2015 року у розмірі 254 418, 00 грн., нараховані авансові внески згідно податковій декларації № 9081049807 від 26 лютого 2015 року (рядок 23 декларації);

- 30 червня 2015 року у розмірі 254 418, 00 грн., нараховані авансові внески згідно податковій декларації № 9081049807 від 26 лютого 2015 року (рядок 23 декларації);

- 30 липня 2015 року у розмірі 254 418, 00 грн., нараховані авансові внески згідно податковій декларації № 9081049807 від 26 лютого 2015 року (рядок 23 декларації);

- 30 серпня 2015 року у розмірі 254 418, 00 грн., нараховані авансові внески згідно податковій декларації № 9081049807 від 26 лютого 2015 року (рядок 23 декларації);

- 30 вересня 2015 року у розмірі 254 418, 00 грн., нараховані авансові внесків згідно податковій декларації № 9081049807 від 26 лютого 2015 року (рядок 23 декларації);

- 30 жовтня 2015 року у розмірі 254 418, 00 грн., нараховані авансові внески згідно податковій декларації № 9081049807 від 26 лютого 2015 року (рядок 23 декларації);

- 30 листопада 2015 року у розмірі 254 418, 00 грн., нараховані авансові внески згідно податковій декларації № 9081049807 від 26 лютого 2015 року (рядок 23 декларації);

- 30 грудня 2015 року у розмірі 254 418, 00 грн., нараховані авансові внески згідно податковій декларації № 9081049807 від 26 лютого 2015 року (рядок 23 декларації);

- 10 березня 2016 року у розмірі 2 544 180, 00 грн., зменшено нарахування згідно податковій декларації № 9275644609 від 11 лютого 2016 року.

Також у Підприємства наявна переплата у розмірі 1 000, 00 грн., яка рахується по особовому рахунку.

Інспекцією нарахована пеня у розмірі 912 922, 40 грн. за несвоєчасне погашення податкових зобов'язань на виконання вимог підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили із того, що чинним законодавством не передбачено звільнення Підприємства від відповідальності за несвоєчасне виконання узгодженого податкового зобов'язання та відповідно до пункту 56.11 статті 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, зробленими з порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, відтак оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з частиною 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався. В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України", суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення "Бендерський проти України", відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

Разом з тим, наведених вимог суди попередніх інстанцій не дотримались.

Відповідно до статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи і переказ коштів в Україні" (далі - Закон) передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Пунктом 22.4 статті 22 Закону встановлено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Відповідно до пункту 129.6 статті 129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

В силу вимог пункту 129.7 статті 129 ПК України не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Наведені законодавчі приписи дозволяють зробити висновок про те, що конституційний обов'язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного документа на перерахування до бюджетної системи України на відповідний рахунок грошових коштів платника.

При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету.

Тобто, за наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

А відтак для того, щоб дійти обґрунтованого висновку про належне виконання Підприємством податкового обов'язку зі своєчасного перерахування відповідних сум до бюджету на оплату податку на прибуток судам слід було з'ясувати причини, за яких банк не перерахував відповідні кошти до бюджету.

Наведене у даному разі вимагає ретельного дослідження добросовісності платника. При цьому слід враховувати, що ознаками недобросовісності платника є: проведення операції по рахунку у банку, який призначений виключно для перерахування податків за відсутності інших операцій по цьому рахунку; направлення банку платіжного доручення на перерахування податку у випадку, якщо попередні вимоги про сплату коштів тим самим банком не були виконані; наявність у платника рахунків в інших банках, через які можливо було перерахувати податок до бюджету; невиконання самим платником вимог, установлених договором та/або законодавством, для проведення платежу через банківську установу.

Також судам слід було перевірити наявність введених щодо Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" обмежень на проведення розрахунків за дорученнями юридичних осіб за операціями з перерахування коштів до бюджету, та у разі їх наявності - встановити, коли саме такі обмеження були введені, чи був (міг бути) платник обізнаний щодо таких обмежень на час ініціювання розглядуваного переказу.

У випадку ж встановлення добросовісності платника, передбачена пунктом 129.6 статті 129 ПК України відповідальність банку не звільняє його від обов'язку перерахувати до бюджету основну суму податку, переказ якої ініційовано платником.

Крім того, під час розгляду справи суди передніх інстанцій не надали оцінки доводам позивача про те, що виникнення податкового боргу у Підприємства частково викликане дією форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), на підтвердження яких було надано відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України.

Оскільки прийняття правильного по суті спору рішення вимагає додаткового встановлення обставин цієї справи, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків та прийняття рішення з урахуванням вказівок і висновків касаційного суду, викладених в цій ухвалі.

Суди попередніх інстанцій наведеному оцінки не надали та не вжили заходів з метою з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Приймаючи до уваги те, що сплату судового збору ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 грудня 2016 року відстрочено до ухвалення судового рішення по суті, несплачена сума судового збору підлягає стягненню.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Комплекс "Дружба" задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Комплекс "Дружба" судовий збір в сумі 71 368, 96 грн. (сімдесят одна тисяча триста шістдесят вісім грн. 96 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКСУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)".