Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Демяносова М.В., Маляренка А.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про встановлення ідеальних часток будинковолодіння, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 06 грудня 2015 року,

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про встановлення ідеальних часток будинковолодіння АДРЕСА_1.

Рішенням народного суду Богунського району м. Житомира від 13 квітня 1977 року позов задоволено.

Встановлено нові розміри ідеальних частин співвласників будинковолодіння АДРЕСА_1 та що в їх користуванні та власності знаходяться: ОСОБА_4 - приміщення 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, сарай літера "В", дійсною вартістю 885 крб., що становить 32/100 ідеальної частини будинковолодіння; ОСОБА_5 - приміщення 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, половина сараю літера "Б", половина туалету літера "Г", дійсною вартістю 972 крб., що становить 36/100 ідеальної частини будинковолодіння; ОСОБА_6 - приміщення 2-4, 2-5, 2-6, половина сараю літера "Б", половина туалету літера "Г", дійсною вартістю 667 крб., що становить 24/11 ідеальної частини будинковолодіння; ОСОБА_8 - приміщення 3-5, туалет літера "Д", що становить 8/100 ідеальної частини будинковолодіння, дійсною вартістю 214 крб.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 22 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. Рішення народного суду Богунського району м. Житомира від 13 квітня 1977 року у частині встановлення ідеальних частин будинковолодіння скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У мотивувальній частині рішення апеляційного суду зазначено, що рішення суду про встановлення, що у користуванні та власності ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 знаходяться конкретні приміщення будинковолоління та про їх вартість не оскаржується, а тому відповідно до ст. 303 ЦПК не є предметом перегляду в апеляційному порядку.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 березня 2016 року рішенням апеляційного суду Житомирської області від 22 грудня 2015 року залишено без змін.

У лютому 2016 року ОСОБА_6 звернулася до суду першої інстанції з апеляційною скаргою на рішення народного суду Богунського району м. Житомира від 13 квітня 1977 року про встановлення за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права власності та користування приміщеннями та їх вартості.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 06 грудня 2015 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення народного суду Богунського району м. Житомира від 13 квітня 1977 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Із матеріалів справи вбачається, що 13 квітня 1977 року народним судом Богунського району м. Житомира ухвалено рішення про задоволення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про встановлення ідеальних часток будинковолодіння.

Не погоджуючись із вказаним рішенням 10 серпня 2015 року ОСОБА_6 звернулася до Богунського районного суду м. Житомира з апеляційною скаргою на рішення народного суду Богунського району м. Житомира від 13 квітня 1977 року. В апеляційній скарзі ОСОБА_6 зазначала, що про рішення народного суду Богунського району м. Житомира від 13 квітня 1977 року вона дізналася 21 січня 2015 року під час розгляду іншої справи, у зв'язку з чим пропустила строк апеляційного оскарження (а. с.810).

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 22 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. Рішення народного суду Богунського району м. Житомира від 13 квітня 1977 року у частині встановлення ідеальних частин будинковолодіння скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про встановлення ідеальних часток будинковолодіння.

У грудні 2016 року ОСОБА_6 оскаржила рішення народного суду Богунського району м. Житомира від 13 квітня 1977 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 22 грудня 2015 року та просила вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 березня 2016 року рішенням апеляційного суду Житомирської області від 22 грудня 2015 року залишено без змін.

У лютому 2016 року ОСОБА_6 звернулася до суду першої інстанції з апеляційною скаргою на рішення народного суду Богунського району м. Житомира від 13 квітня 1977 року, у якій наголошувала на незаконності встановлення рішенням суду першої інстанції за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права власності та користування приміщеннями і їх вартості.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 06 грудня 2015 року відмовлено ОСОБА_6 у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення народного суду Богунського району м. Житомира від 13 квітня 1977 року. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення народного суду Богунського району м. Житомира від 13 квітня 1977 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення народного суду Богунського району м. Житомира від 13 квітня 1977 року, оскільки ОСОБА_6 визнано, що про оскаржуване рішення суду першої інстанції вона дізналася у січні 2015 року, нею вже оскаржувалося зазначене рішення в апеляційному порядку, що виключає порушення судом вимог ст. 6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Пономарьова проти України від 03 квітня 2008 року встановлено що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру

Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими.

Крім того, відповідно до п. 5 Перехідних положеннь Закону України "Про внесення змін до Цивільного процесуального Кодексу" від 26 червня 2001 року № 2540-ІІІ (2540-14) встановлено трьохмісячний строк на оскарження судових рішень, які станом на 29 червня 2001 року набрали чинності. Зазначений строк є преклюзивним і поновленню не підлягає.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанції при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 06 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.