Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Завгородньої І.М., Попович О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Імексбанк" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Імексбанк", Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Харитонова ТетянаЄвгенівна, про визнання договору недійсним, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Імексбанк", поданою в.о. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" ДяченкоНаталією Василівною, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2016 року,

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство "Імексбанк" (далі - ПАТ "Імексбанк", банк) в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Імексбанк" звернулось до суду з указаним позовом, у якому просило в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_4 за договором кредиту від 14 грудня 2006 року № 528 у розмірі: заборгованість за кредитом та процентами - 71 133,49 дол. США, пеня - 732 344 грн 56 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки - майнові права на квартиру під будівельним номером 8-2 на 8-му поверсі в секції 1(А) у житловому будинку № АДРЕСА_1, та визнати за позивачем право власності на вказану квартиру.

На обґрунтування позовних вимог банк посилався на те, що відповідач належним чином не виконував умови вказаного вище кредитного договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість, а тому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визнати недійсним іпотечний договір від 14 грудня 2006 року на майнові права, укладений між ним та ПАТ "Імексбанк", а також зобов'язати Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції зняти заборону відчуження вказаної квартири, виключивши з Державного реєстру іпотек запис про обтяження майна іпотекою, посилаючись на те, що іпотечний договір є недійсним в частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру з підстав, передбачених ст. ст. 203, 215 ЦК України та ч. 2 ст. 5 та ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" від 05 червня 2003 року в редакції, чинній на час укладання спірного договору, який не містив поняття "іпотека майнових прав".

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 березня 2016 року в задоволенні позову ПАТ "Імексбанк" відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано недійсним п. 1.1 іпотечного договору від 14 грудня 2006 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ "Імексбанк" у частині передачи в іпотеку майнових прав на квартиру під будівельним № 8-2 на 8-ому поверсі в секції 1 (А) у житловому будинку, що будується за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язано реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції зняти заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 та виключити з державного реєстру іпотек запис про обтяження майна іпотекою.

В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Імексбанк" в особі в.о. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Імексбанк" Гаджиєва С.О. відхилено, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 березня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Імексбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Імексбанк", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення первинного позову ПАТ "Імексбанк", а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовити.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи; правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом, а відповідно до ч. 1 ст. 576 ЦК предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

За вимогами ст. ст. 1, 5 Закону України "Про іпотеку" у редакції, яка була чинною на час укладення договорів іпотеки, застава майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом.

Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Водночас поняття "іпотека майнових прав" і регулювання відносин при передачі в іпотеку майнових прав у цьому Законі відсутні. Стаття 5 Закону України "Про іпотеку" не визначала майнові права як предмет іпотеки.

Майнові права на об'єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (800-17) , яким були внесені зміни до законодавчих актів України, у тому числі до Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

При цьому Закон України від 19 червня 2003 року № 979-IV "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" (979-15) (у редакції, яка була чинною на час укладення спірного договору) встановлює відносини у системі іпотечного кредитування, а також перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном.

Таким чином, предметом правового регулювання Закону України від 19 червня 2003 року № 979-IV "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" (979-15) є відносини, що виникають з приводу іпотечного боргу, який виникає після невиконання договорів, забезпечених іпотекою, а не для забезпечення кредитного договору, що був укладений між позивачем та банком.

У справі, яка розглядалася судами попередніх інстанцій, спірний договір іпотеки майнових прав на незакінчену будівництвом квартиру укладено 14 грудня 2006 року, тобто до визначення майнових прав на об'єкти незавершеного будівництва предметом іпотеки.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні первинного позову та частково задовольняючи зустрічний позов, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували норми матеріального права, які їх регулюють, врахували правову позицію, висловлену Верховним Судом України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-100цс13, від 02 грудня 2015 року у справах № 6-1502цс15 та № 6-1732цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-289цс16, дійшовши обґрунтованого висновку, що при укладенні договору іпотеки майнових прав на незакінчену будівництвом квартиру від 14 грудня 2006 року були порушені положення ст. 5 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, яка була чинною на укладення спірного договору), оскільки майнові права на об'єкт нерухомості могли бути предметом іпотеки лише з 25 грудня 2008 року.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

З огляду на вищевикладене та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Імексбанк", подану в.о. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" ДяченкоНаталією Василівною, відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.