Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Дем'яносова М.В., Іваненко Ю.Г., Леванчука А.О., Ситнік О.М., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" про стягнення коштів за придбаний товар, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 7 квітня 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що в період з 14 по 31 березня 2015 року ним проводилось замовлення та придбання товарів у товаристві з обмеженою відповідальністю "Дієса" (далі - ТОВ "Дієса") через магазин "Ельдорадо" шляхом готівкового розрахунку.

Позивач стверджував, що між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, на виконання якого були видані фіскальні чеки, однак відповідач не виконав свої зобов'язання щодо передачі товару, визначеного вищезазначеним договором.

У зв'язку з цим, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача 708 335 грн 74 коп. вартості придбаного товару, 55 250 грн 19 коп. інфляційних втрат та 14 613 грн 06 коп. 3 % річних.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 7 квітня 2016 року, позов ОСОБА_5 задоволено, стягнуто на його користь з ТОВ "Дієса" 708 335 грн 74 коп. вартості придбаного товару, 55 250 грн 19 коп. інфляційних втрат та 14 613 грн 06 коп. 3 % річних. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ТОВ "Дієса" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і закрити провадження у справі.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення не відповідають цим вимогам.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 3 ст. 9 Закону України "Про захист прав споживачів" при розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із споживачем проводяться виходячи з вартості товару на час його купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернуті гроші у день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що в період з 14 по 31 березня 2015 року позивач через магазин "Ельдорадо", за готівкові кошти (за квитанціями) проводив оплату за товар, який до теперішнього часу відповідач йому не передав, що свідчить про невиконання зобов'язань щодо передачі товару, визначеного договором купівлі-продажу.

30 квітня 2015 року позивач звернувся до відповідача з грошовою вимогою на суму 708 335 грн 74 коп., яка останнім залишилася без задоволення. У цьому з зверненні позивач повідомив відповідача про те, що у випадку відмови у задоволенні вимоги, договір купівлі-продажу вважається розірваним внаслідок грубого порушення істотних умов.

Встановивши ці обставини у справі, суди дійшли висновку про те, що на спірні правовідносини поширюються положення Закону України "Про захист справ споживачів" (1023-12) і в силу ч. 3 ст. 9 цього Закону кошти сплачені за товар повинні бути повернуті позивачу, як споживачу.

Однак повністю погодитися з таким висновком судів не можна.

Згідно із ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів повинні звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ.

Частиною 1 статті 15 ЦПК України передбачено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди не правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, не перевірили доводи відповідача про те, що купуючи товар (пральні машини у кількості 89 штук) ОСОБА_5 діяв не як фізична особа, а як фізична особа - підприємець. При цьому суди не надали належної правової оцінки договору № 15/839, укладеного між ТОВ "Дієса" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (а. с. 28, т. 1). З огляду на це суди дійшли до передчасного висновку про розгляд даного спору в порядку цивільного судочинства.

Отже, оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені як судом першої інстанції, так і апеляційним судом, то рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 7 квітня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.