5522929/15-ц Про винесення постанови про відкриття виконавчого провадження - 13.09.2017 Прийняття

У січні 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, мотивуючи її тим, що на підставі виконавчого листа Київського районного суду м. Полтави від 30 жовтня 2015 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрите виконавче провадження № 49537458, про що 02 грудня 2015 року головним державним виконавцем Артемчуком Т.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Заявник вказував на те, що станом на момент звернення до суду із даною скаргою Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України необґрунтовано та безпідставно не вчинялося передбачених законом дій щодо примусового виконання рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2015 року про поновлення його, на посаді директора комунального підприємства "Об'єднане готельне господарство", що призводить до порушення його прав та інтересів.

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_6 просив суд визнати протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що полягає у не вчиненні передбачених законом дій, спрямованих на виконання рішення суду у виконавчому провадженні №49537458, зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати передбачені Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) дії на виконання рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2015 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 01 лютого 2016 року скаргу ОСОБА_6 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що полягає у не вчиненні передбачених законом дій, спрямованих на виконання рішення суду у виконавчому провадженні № 49537458.

Зобов'язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати передбачені Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) дії на виконання рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2015 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 21 березня 2016 року скасовано ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 01 лютого 2016 року.

Постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що в провадженні Київського районного суду м. Полтави перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_6 до Полтавської обласної ради, Комунального підприємства "Об'єднане готельне господарство" про визнання протиправним та скасування розпорядження Голови обласної ради про звільнення та поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави 29 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 17 грудня 2015 року, визнано протиправними та скасовано розпорядження Голови Полтавської обласної ради від 16 квітня 2015 року за № 66 "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_6" та № 67 "Про звільнення директора Комунального підприємства "Об'єднане готельне господарство ОСОБА_6"; поновлено ОСОБА_6 на посаді директора Комунального підприємства "Об'єднане готельне господарство" з 05 травня 2015 року; стягнуто з Комунального підприємства "Об'єднане готельне господарство" на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 56 748 грн 75 коп. з утриманням податку та інших обов'язкових платежів; стягнуто з Полтавської обласної ради на користь держави судовий збір у розмірі 487 грн 20 коп.; стягнуто з Комунального підприємства "Об'єднане готельне господарство" на користь держави судовий збір у розмірі 567 грн. 49 коп.; стягнуто з Полтавської обласної ради, Комунального підприємства "Об'єднане готельне господарство" на користь ОСОБА_6 витрати на правову допомогу у розмірі по 1 791 грн 40 коп. з кожного; рішення в частині поновлення ОСОБА_6 на посаді директора Комунального підприємства "Об'єднане готельне господарство" та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 9 533 грн 79 коп. звернуто до негайному виконанню.

На підставі вищевказаного рішення Київським районним судом м. Полтави 30 жовтня 2015 року видано виконавчий лист № 552/2929/15-ц про поновлення ОСОБА_6 на посаді Директора КП "Об'єднане готельне господарство" з 05 травня 2015 року.

23 жовтня 2015 року ОСОБА_6 звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою про примусове виконання вищевказаного рішення Київського районного суду м. Полтави.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно п.2 ч.3 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) негайному виконанню підлягають рішення про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно звільненого або переведеного працівника.

Відповідно до ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або підприємцем або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою-підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них застосовується штраф та інші заходи, передбачені законом.

02 грудня 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчуком Т.В., розглянута заява ОСОБА_6 від 23 листопада 2015 року про примусове виконання виконавчого листа №552/2929/15-ц, виданого 30 жовтня 2015 року Київським районним судом м. Полтави та відкрито виконавче провадження № 49537458.

Судами встановлено, що відповідно до листа Полтавської обласної ради №01-2/967 від 07 грудня 2015 року, на третьому пленарному засіданні першої сесії обласної ради сьомого скликання 04 грудня 2015 року обрано Голову обласної ради та станом на 07 грудня 2015 року останній не приступив до виконання своїх повноважень, оскільки не звільнений з попереднього місця роботи, у зв'язку з чим не проведено реєстраційних дій з внесення змін до відомостей про юридичну особу боржника щодо зміни керівника.

Згідно листа Полтавської обласної ради від 14 грудня 2015 року №01-27/2637, виконуючий обов'язки директора КП "Об'єднане готельне підприємство" Піддубний М.І. з 11 грудня 2015 року перебуває на лікарняному, у зв'язку з чим останнього неможливо звільнити з метою поновлення ОСОБА_6

25 січня 2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчуком Т.В винесено постанову, якою за невиконання рішення суду про поновлення незаконно звільненого працівника накладено на боржника - Полтавську обласну раду, штраф в розмірі 680 грн.

Судами також установлено і не заперечено сторонами, що станом на момент ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у даній справі, боржником - Полтавською обласною радою, не виконано рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2015 року про поновлення ОСОБА_6 на посаді директора КП "Об'єднане готельне господарство" з 05 травня 2015 року.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та постановляючи нову ухвалу про відмову у задоволенні вимог скарги ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції виходив з того, що 25 січня 2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчуком Т.В винесено постанову, якою за невиконання рішення суду про поновлення незаконно звільненого працівника накладено на боржника - Полтавську обласну раду, штраф в розмірі 680 грн, а тому відсутні підстави для задоволення скарги ОСОБА_6 на бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Із такими висновками погодитися не можна.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Судовий контроль за виконанням судових рішень врегульовано положеннями розділу VII ЦПК України (1618-15) .

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з положенням ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судові рішення про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно звільненого або переведеного працівника підлягають негайному виконанню (п. 2 ч. 3 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Станом на момент виникнення спірних правовідносин порядок виконання рішення про поновлення на роботі було врегульовано ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження" у відповідній редакції, згідно з якою рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно вимог ч. 2 ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.

Звертаючись до суду із даною скаргою від 12 січня 2016 року, ОСОБА_6 посилався на те, що з моменту відкриття виконавчого провадження і до звернення останнього із даною скаргою до судуВідділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протиправно не вчинюється належних дій щодо примусового виконання рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2015 року про поновлення його, на посаді директора комунального підприємства "Об'єднане готельне господарство".

При цьому, заявник указував, що єдиною виконавчою дією станом на момент звернення до суду із даною скаргою була письмова вимога державного виконавця щодо виконання виконавчого листа від 30 жовтня 2015 року, виданого Київським районним судом м. Полтави за № 552/2929/15.

Положення ст.ст. 60, 179, 213, 214, 301 ЦПК України зобов'язують суд з'ясувати обставини, що обґрунтовують заявлені вимоги, на підставі наданих на їх підтвердження доказів.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 60 ЦПК України).

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, суд повинен всебічно і повно з'ясувати усі обставини, що складають предмет доказування, дослідити кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, та надати належне обґрунтування щодо кожного доводу сторін у справі, що буде відповідати вимогам ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч. 1 ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу.

Частиною 2 ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Відмовляючи у задоволенні вимог скарги ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув, не врахував, що станом на момент звернення до суду із відповідною скаргою Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не вчинялися передбачені законом дії щодо негайного виконання судового рішення про поновлення ОСОБА_6 на посаді директора КП "Об'єднане готельне господарство", що призвело до порушення прав останнього.

Суд апеляційної інстанції безпідставно обмежився лише вказівкою на те, що 25 січня 2016 року державним виконавцем винесено постанову, якою на боржника - Полтавську обласну раду, накладено штраф за невиконання рішення суду, не врахувавши при цьому, що указаний штраф було накладено після звернення заявника до суду зі скаргою на бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Правильно визначивши характер спірних правовідносин, відповідну їм норму правового регулювання, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено за вимогами ст. 212 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було допущено протиправну бездіяльність під час виконання рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 жовтня 2015 року, не вчасно притягнуто боржника до відповідальності за невиконання указаного рішення, що призвело до порушення трудових прав ОСОБА_6, у зв'язку із чим скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню.