Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Демяносова М.В., Дьоміної О.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2016 року,

У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" (далі - ПАТ "Фідобанк") звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 03 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Ерсте Банк" (далі - ВАТ "Ерсте Банк"), правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк", та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 014/1975/2/19255, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 180 тис. доларів США строком до 02 липня 2028 року із сплатою 12,5% річних. Відповідно до п. 2.1 кредитного договору цільове призначення кредиту - для придбання трикімнатної квартири АДРЕСА_1.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 03 липня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки № 014/1975/2/19255, відповідно до п. 1.2 якого предметом іпотеки є нерухоме майно - трикімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 104,1 кв. м, житловою площею 52,6 кв. м, що належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнко В.В. 03 липня 2008 року за реєстровим № 1293.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, станом на 20 листопада 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 196 417,96 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 20 листопада 2014 року склала 2 985 574 грн 60 коп., на погашення якої банк просив визнати за ПАТ "Фідобанк" право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Фідобанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено,що 03 липня 2008 року між ВАТ "Ерсте Банк", правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк", та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 014/1975/2/19255, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 180 тис. доларів США строком до 02 липня 2028 року із сплатою 12,5 % річних. Відповідно до п. 2.1 кредитного договору цільове призначення кредиту - для придбання трикімнатної квартири АДРЕСА_1 (а. с. 1215).

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 03 липня 2008 року між ВАТ "Ерсте Банк", правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк", та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки № 014/1975/2/19255, відповідно до п. 1.2 якого предметом іпотеки є нерухоме майно - трикімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 104,1 кв. м, житловою площею 52,6 кв. м, що належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнко В.В. 03 липня 2008 року за реєстровим № 1293. Сторони визначили заставну вартість предмета іпотеки (квартири) у 1 279 318 грн (а. с. 2126).

На момент укладення договору іпотеки у порядку ст. 65 СК України дружина позичальника - ОСОБА_6 надала письмову згоду на передачу квартири АДРЕСА_1 в іпотеку.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором від 03 липня 2008 року № 014/1975/2/19255, станом на 20 листопада 2014 року ОСОБА_4 має заборгованість перед позивачем у розмірі 196 417,96 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20 листопада 2014 року становило 2 985 574 грн 60 коп., яка складається із заборгованості: за тілом кредиту - 155 502,42 доларів США та за відсотками - 40 915,54 доларів США (а. с. 911).

Позивачем надсилалась вимога щодо усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання за кредитним договором позичальникові ОСОБА_4 07 грудня 2010 року (а. с. 3234).

З позовом до суду банк звернувся 17 грудня 2014 року.

Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що 10 вересня 2012 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа від 29 серпня 2012 року № 2-3712/2011, виданого Дніпровський районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Ерсте Банк" заборгованості у розмірі 1 533 002 грн 94 коп. на підставі рішення третейського суду. У відповіді Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві від 02 березня 2016 року зазначено, що станом на 02 березня 2016 у Відділі державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві відомості щодо сплати боржником боргу відсутні (а. с. 142).

Оскільки банком не надано суду належного розрахунку заборгованості, так як заборгованість стягнута з відповідача рішенням третейського суду включена до розрахунку, наданого у даній справі, суди відмовили у позові.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України (435-15) передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", 328, 335, 376, 392 ЦК України (435-15) слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України "Про іпотеку").

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1243цс16.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої й апеляційної інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.