Ухвала

іменем україни

02 листопада 2016 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Кузнєцова В.О., Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Фастівської міської ради Київської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: реєстраційна служба Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області, Комунальне підприємство "Фастівське МБТІ" Фастівської міської ради Київської області, ОСОБА_9, про визнання незаконним та скасування рішення Фастівської міської ради Київської області, скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування рішення державного реєстратора, за касаційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 20 січня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Фастівської міської ради Київської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання незаконним та скасування рішення Фастівської міської ради Київської області, скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування рішення державного реєстратора.

В обґрунтування позову зазначали, що їм на праві власності належать будинки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на підставі рішення Фастівської міської ради № 13/46-ХХХIV від 08 вересня 2005 року отримали право на приватизацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, на підставі чого в подальшому отримали державні акти на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 13 грудня 2006 року площею 0,1000 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд та серії НОМЕР_2 від 13 грудня 2006 року на земельну ділянку площею 0,0477 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Свідоцтво про право на спадщину отримала ОСОБА_6

Також зазначали, що вони не мають доступу до будинку АДРЕСА_2 та мешканці провулку не мають змоги вільного проходу по провулку до річки, яка знаходиться в кінці провулку, оскільки відповідачі встановили огорожу на приватизованій ними земельній ділянці.

У зв'язку з викладеним, просили позов задовольнити шляхом скасування рішення Фастівської міської ради № 13/46-ХХХIV від 08 вересня 2005 року "Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадян міста" в частині передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8; рішення Фастівської міської ради № 3/98-IХ від 31 серпня 2006 року "Про затвердження технічної документації по складанню державних актів на право приватної власності на землю громадян міста" в частині затвердження технічної документації по складанню державних актів на право приватної власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8; скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 13 грудня 2006 року; скасувати свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 лютого 2014 року на ім'я ОСОБА_6; скасувати рішення державного реєстратора № 11054940 від 19 лютого 2014 року про державну реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на нерухоме майно та усунути перешкоди в користуванні провулком та проходом до їх будинку шляхом зобов'язання відповідачів демонтувати огорожу та фіртку, яка розташована між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 20 січня 2016 року, відмовлено в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просять скасувати оскаржувані рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.

Судами встановлено, що ОСОБА_5 є власником житлового будинку АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 15 березня 2002 року. ОСОБА_11 на праві власності в порядку спадкування за заповітом від 08 липня 2011 року належить будинок АДРЕСА_1.

Рішенням Фастівської міської ради № 3/68-XXV-ІV від 28 вересня 2004 року "Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам міста" ОСОБА_5 було передано у власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,06 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням Фастівської міської ради № 6/17-ХL V-V від 27 листопада 2008 року затверджено технічну документацію по складанню державних актів на право власності на землю ОСОБА_5, на підставі чого остання отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 10 грудня 2009 року, розташовану по АДРЕСА_2.

31 липня 2001 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8 було укладено договір дарування житлового будинку АДРЕСА_3.

Рішенням Фастівської міської ради Київської області № 13/46-XXXIV від 08 вересня 2005 року "Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам міста" ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8 отримали право на приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд площею 0,10 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,0477 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

Рішенням Фастівської міської ради Київської області № 3/98-IX-V від 31 серпня 2006 року затверджено технічну документацію по складанню державних актів на право власності на земельну ділянку ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8

На підставі зазначених рішень ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8 отримали державні акти на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 13 грудня 2006 року площею 0,1000 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд та серії НОМЕР_2 від 13 грудня 2006 року, площею 0,0477 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовані по АДРЕСА_3.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що в акті про встановлення в натурі (на місцевості) та погодження зовнішньої межі земельної ділянки (відповідачів), та передачу на зберігання встановлених межових знаків є підпис ОСОБА_5, яка не заперечувала проти встановлення зазначених в акті меж.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками ( ст. 78 ЗК України).

Виходячи з ч. ч. 2,3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з безпідставності та недоведеності позовних вимог про приватизацію відповідачами провулку, тобто земельної ділянки, яка відноситься до земель загального користування, позивачами не надано належних та допустимих доказів про наявність такого провулку. Крім того, право розпорядження землями загального користування належить відповідним територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегія суддів погоджується з висновками судів, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.

Матеріали витребуваної справи не свідчать про те, що судами при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Таким чином, оскаржувані рішення судів ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 20 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.О. Кузнєцов Т.Л. Ізмайлова Г.І. Мостова