761/24471/15-ц Про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - 02.11.2016 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Ойл Україна" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, який уточнив в процесі розгляду справи, та остаточно просив:

- визнати неправомірними дії товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Ойл Україна" (далі - ТОВ "Альянс Ойл Україна"), пов'язані з його незаконним звільненням з роботи;

- зобов'язати ТОВ "Альянс Ойл Україна" поновити його на роботі, сплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 82 679 грн 43 коп. та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилався на те, що з 21 червня 2007 року він працював у відповідача на посаді директора Департаменту по роботі з персоналом, а з 01 червня 2015 року - на посаді начальника управління по роботі з персоналом, проте згідно із наказом від 08 червня 2015 року № 33-шт "Про внесення змін до штатного розпису" посада начальника управління по роботі з персоналом, яку він обіймав, підлягала скороченню з 10 серпня 2015 року, а 08 червня 2015 року його було попереджено про наступне звільнення з указаної дати скорочення штату.

Посилаючись на те, що звільнення було проведено із порушенням трудового законодавства України, оскільки роботу на інших вакантних посадах йому запропоновано не було при їх наявності на підприємстві, ОСОБА_3 просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення ТОВ "Альянс Ойл Україна" на неї, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно із ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що звільнення позивача з займаної посади відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено із дотриманням норм матеріального і процесуального права з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 21 червня 2007 року ОСОБА_3 було прийнято на посаду директора департаменту згідно із наказом від 18 червня 2007 року № АО/ос-0149, а з 01 червня 2015 року - переведено на посаду начальника управління по роботі з персоналом (а. с. 5-11).

Наказом ТОВ "Альянс Ойл Україна" від 29 травня 2015 року № 31-шт було затверджено новий штатний розпис, який передбачалося ввести в дію з 01 червня 2015 року, а наказом від 08 червня 2015 року № 33-шт посаду позивача було скорочено з 10 серпня 2015 року (а. с. 12, 31).

08 червня 2015 року ОСОБА_3 був попереджений про майбутнє звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штатів з 10 серпня 2015 року, про що свідчить його особистий підпис, а також було зазначено про неможливість забезпечити його іншою роботою (а. с. 32).

Наказом ТОВ "Альянс Ойл Україна" від 04 серпня 2015 року позивача було звільнено з роботи з 10 серпня 2015 року у зв'язку із скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а. с. 33).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважена ним особа пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, працівник за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що звільнення позивача з займаної посади відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства, зокрема, вимог ст. 49-2 КЗпП України, оскільки у відповідача була відсутня робота, яка могла бути запропонована позивачу; при цьому судами враховано, що на час звільнення ОСОБА_3 посада фахівця з продажу нафтопродуктів Нафтобаза "Біла Церква" була вакантною, проте не могла бути йому запропонована через відсутність у останнього відповідної освіти, кваліфікації та досвіду роботи, які необхідні для виконання роботи на вказаній посаді.

Таким чином у ТОВ "Альянс Ойл Україна" на момент звільнення позивача була наявна лише одна вакантна посада, проте не за його спеціальністю, та яку він не міг зайняти через відсутність необхідної освіти та досвіду роботу, а тому колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що звільнення ОСОБА_3відбулося без порушення вимог трудового законодавства.

Апеляційним судом також вмотивовано відхилено доводи позивача про те, що штатний розпис від 07 червня 2015 року був затверджений пізнішою датою, а тому він є сфальсифікованим; наразі судом було встановлено, що п. 3 наказу від 04 червня 2015 року № 32-шт було затверджено штатний розпис в новій редакції та введено його в дію з 07 червня 2015 року, тобто рішення про зміну штатного розпису з 01 червня 2015 року було прийнято у робочий день 04 червня 2015 року, а новий штатний розпис, у якому скорочувалась посада позивача, повністю відповідав наказу від 04 червня 2015 року, у зв'язку із чим відсутні підстави вважати його сфальсифікованим.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами першої та апеляційної інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо їх оцінки.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргуОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 березня 2016 року залишити без змін.