Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є., суддів: Кафідової О.В., Писаної Т.О., Мазур Л.М., Попович О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 10 листопада 2015 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 29 лютого 2016 року,

У серпні 2015 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ КБ "Надра") звернулась до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 16 вересня 2005 року № 5/1609/05-1к у розмірі 13 543,15 дол. США.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 10 листопада 2015 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором від 16 вересня 2005 року № 5/1609/05-1к у розмірі 13 543,15 дол. США.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 і ОСОБА_8 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором від 16 вересня 2005 року № 5/1609/05-1к у розмірі 13 543,15 дол. США.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 29 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та в частині солідарного стягнення з ОСОБА_6 і ОСОБА_8 штрафу у розмірі 1 тис. дол. США, а також в частині солідарного стягнення з відповідачів судового збору скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог.

У решті рішення суду залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судами встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 06 вересня 2005 року між ВАТ КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ КБ "Надра", та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 5/1609/05-1к, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 10 тис. дол. США, строком на 240 місяців з кінцевим терміном повернення - 15 вересня 2025 року і сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,5 % річних, а позичальник зобов'язався щомісячно до останнього числа поточного місяця сплачувати мінімальний платіж у розмірі 107,12 дол. США.

Також умовами договору передбачено, що у разі якщо позичальник не вніс черговий платіж в строк, визначений договором, банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених договором, штрафних санкцій.

16 вересня 2005 року між ВАТ КБ "Надра" і ОСОБА_7 та між ВАТ КБ "Надра" і ОСОБА_8 були укладені договори поруки, за умовами яких останні поручились перед банком за виконання ОСОБА_6 своїх зобов'язань за кредитним договором від 16 вересня 2005 року № 5/1609/05-1к. У пункті 2.1 цих договорів передбачено, що кредитор набуває право вимагати від поручителя виконання зобов'язання, що витікає із кредитного договору при умові, якщо в установлений кредитним договором строк виконання позичальником зобов'язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконані, а також при умові обов'язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання позичальника в цілому (або в тій чи іншій його частині).

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав та видав ОСОБА_6 кредит у розмірі 10 тис. дол. США, позичальник у свою чергу належним чином умови кредитного договору не виконував, у зв'язку з чим у нього станом на 14 липня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 13 543,15 дол. США.

Внаслідок порушення боржником виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ "КБ "Надра" у вересні 2014 року пред'явило вимогу до боржника і поручителів про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних з ним платежів.

При вирішенні цього спору, суди не звернули уваги, що кредитором в односторонньому порядку змінено строк виконання основного зобов'язання.

Так, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

У справі, яка переглядається, договорами поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цих договорів встановлено, що вони діють до повного виконання позичальником або поручителем своїх обов'язків, передбачених основним зобов'язанням.

У зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором банк відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та умов кредитного договору використав право достроково вимагати стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором, надіславши повідомлення про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів, змінивши таким чином строк виконання основного зобов'язання.

У разі, якщо кредитор змінює на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, то передбачений ч. 4 ст. 559 цього Кодексу шестимісячний строк обчислюється від цієї дати.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 24 вересня 2014 року у справі № 6-106цс14, від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2056цс15 тощо.

З огляду на вказане, для правильного вирішення цього спору суди повинні були встановити чи дотримано позивачем строк пред'явлення вимоги до поручителів. Оскільки вказані порушення можуть бути усунені на стадії апеляційного перегляду справи, то рішення апеляційного суду в частині вирішення вимог до поручителів підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 29 лютого 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.