Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий);

Калашнікової О.В.,

Кравцова О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою державного підприємства "Виробниче об'єднання "Карпати" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську до державного підприємства "Виробниче об'єднання "Карпати" про стягнення заборгованості, -

Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську звернулось до суду з адміністративним позовом до державного підприємства "Виробниче об'єднання "Карпати" про стягнення заборгованості.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з державного підприємства "Виробниче об'єднання "Карпати" на користь управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 70706 (сімдесят тисяч сімсот шість) грн. 19 коп.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, державне підприємство "Виробниче об'єднання "Карпати" звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів скасувати.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що державне підприємство "Виробниче об'єднання "Карпати" перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

На державному підприємстві "Виробниче об'єднання "Карпати" працювали громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_5, яким призначено пенсію на пільгових умовах на підставі пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, яким призначено пенсію на пільгових умовах на підставі пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки такі працювали на підприємстві на роботах з шкідливими умовами праці.

Позивачем на адресу відповідача надсилались розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах, відповідно до пунктів "а", "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідно до яких сума понесених витрат на виплату та доставку пенсій за період з 01 червня 2014 року по 01 серпня 2014 року становить за списком № 1 - 6317,66 грн., за списком № 2 - 64388,53 грн.

Однак, зобов'язання по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій відповідачем у передбачені строки не виконано, сума зазначених витрат управлінню Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську не відшкодована.

З метою стягнення з державного підприємства "Виробниче об'єднання "Карпати" заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 70706грн. 19 коп., позивач звернувся до суду з цим позовом.

Згідно з абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а з 28 квітня 2014 року - до досягнення віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Підпунктом 17 пункту 6 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року (3668-17) № 3668, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону № 3668 (3668-17) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Так, судами встановлено, що станом на 01 жовтня 2011 року (час набрання чинності статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону № 3668 від 08 липня 2011 року), вказані у надісланих відповідачу розрахунках з червня по серпень 2014 року особи, не досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тобто 55-ти років (для жінок) та 60 років (для чоловіків), з настанням якого припинялося відшкодування підприємствами витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

З огляду на викладене, правильним є висновок, що обов'язок визначення сум відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій покладено на органи Пенсійного фонду України, а відповідач зобов'язаний здійснити відшкодування зазначених витрат в розмірах, визначених органами Пенсійного фонду України, підставою для відшкодування вказаних сум є розрахунки цих витрат, які надсилаються відповідачу.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31 січня 2011 року № 21-69а10, від 13 лютого 2012 року № 21-11а12 та від 19 березня 2013 року № 21-60а13, який згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком судів про задоволення позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Постановлені у справі рішення судів є законними і обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу державного підприємства "Виробниче об'єднання "Карпати" залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року у справі - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.