Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФСна постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 рокуу справі № 813/8191/14 (876/3077/15) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн" (надалі - ТОВ "Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн")

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (надалі - Офіс)

про визнання частково протиправним та часткове скасування податкового повідомлення-рішення, -

ТОВ "Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн" звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу від 20.10.2014 року № 0000324040 в частині нарахування пені в сумі 124246,13 грн. за контрактом від 02.12.2011 року № 48/11.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і прийняття нового, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ТОВ "Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн" просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за експортними контрактами: від 02.04.2012 року № 12019S; від 01.04.2013 року № 27/13; від 12.07.2010 року № 584; від 02.12.2011 року № 48/11; від 09.04.2013 року № 1554 згідно з листами уповноваженого банку Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (Львівська обласна дирекція) від 08.07.2014 року № 35-4-1-00-2228; від 07.02.2014 року № 35-4-1-00/10-481; від 05.06.2014 року № 35-4-1-00/9-1964 та у відповідності до листа-звернення ТОВ "Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн" від 08.09.2014 року № 242 з проханням провести документальну позапланову перевірку щодо виконання умов договору від 09.04.2013 року № 1554, наслідки якої оформлено актом від 30.09.2014 року № 1125/28-10-40-40/35333192.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" у зв'язку з порушенням законодавчо встановленого терміну розрахунків за експортним контрактом від 02.12.2011 року № 48/11, укладеним з Відкритим акціонерним товариством "Мордовцемент" (Російська Федерація).

На підставі зазначеного акту перевірки та з огляду на виявлене порушення контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.10.2014 року № 0000324040, згідно з яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 124246,13 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

За змістом ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок" (5480-17) доповнено ч. 1 ст. 25 Закону України "Про Національний банк України" шляхом надання Національному банку України повноважень щодо зміни строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

В зв'язку з цим, Правлінням Національного банку України прийнято постанову від 14.11.2013 року № 453 (z1951-13) "Про зміну строку розрахунків за операціями експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті", п. 1 якої встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів, а також постанову від 12.05.2014 року № 270 (z0496-14) "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті", п. 1 якої запроваджено аналогічне правило.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

В той ж час, частиною другою цієї статті передбачено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом (ч. 4 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті").

В спірній ситуації судами з'ясовано, що на виконання контракту від 02.12.2011 року № 48/11 та додаткових угод до нього позивачем постановлено на адресу ВАТ "Мордовцемент" (Російська Федерація) в період з 05.02.2014 року по 24.02.2014 року мішки паперові на загальну суму 9458685,60 рос. руб.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 16.12.2013 року № 3 до договору від 02.12.2011 року № 48/11 ВАТ "Мордовцемент" (Російська Федерація) зобов'язане здійснювати розрахунки за поставлений товар протягом 60 календарних днів з дати його відвантаження шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Проте, нерезидент договірні зобов'язання в частині своєчасної оплати за поставлений товар не виконав. Станом на 05.05.2014 року заборгованість ВАТ "Мордовцемент" (Російська Федерація) перед ТОВ "Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн" за поставлені в період з 05.02.2014 року по 24.02.2014 року мішки паперові складала 9458685,60 рос. руб.

У зв'язку з цим, 05.05.2014 року позивач звернувся з позовною заявою про стягнення коштів з контрагента до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.

07.05.2014 року Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України винесено постанову про прийняття справи до провадження.

В подальшому, 12.05.2014 року, 13.05.2014 року, 14.05.2014 року, 04.06.2014 року та 05.06.2014 року нерезидентом здійснено оплату заборгованості в повному обсязі, що підтверджується виписками по рахункам.

Внаслідок цього 10.06.2014 року ТОВ "Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн" звернулось до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України із заявою про винесення постанови про припинення арбітражного розгляду у справі.

16.06.2014 року Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України прийнято постанову про припинення арбітражного розгляду справи АС № 186р/2014 за позовом ТОВ "Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн" до ВАТ "Мордовцемент" (Російська Федерація) про стягнення 9458685,60 рос. руб. відповідно до заяви позивача у зв'язку з погашенням контрагентом заборгованості після подання позову.

З огляду на викладене, контролюючий орган, обґрунтовуючи свою позицію, наголошував, що в такому випадку, у разі прийняття Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України за результатами розгляду спору між ТОВ "Монді Пекеджінг Бегс Юкрейн" та нерезидентом рішення про припинення арбітражного провадження у справі внаслідок добровільної сплати боргу ВАТ "Мордовцемент" (Російська Федерація), пеня відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" нараховується за кожен день прострочення терміну зарахування валютної виручки на рахунок резидента, включаючи період, на який перебіг цього строку було зупинено в зв'язку з прийняттям судом позовної заяви.

Втім, за змістом п. 2 ст. 32 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" третейський суд приймає постанову про припинення арбітражного розгляду, коли, зокрема, позивач відмовляється від своєї вимоги, якщо тільки відповідач не висуне заперечень проти припинення розгляду і третейський суд не визнає законний інтерес відповідача в остаточному врегулюванні спору.

Підставою для зупинення строків, передбачених ст. 1, ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків - рішення суду про задоволення позову.

Аналогічні наслідки мають наставати у разі, коли провадження у справі припиняється за заявою резидента про відмову від позову у зв'язку з тим, що нерезидент виконав зобов'язання за експортно-імпортним контрактом після подання позовної заяви до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, що є підтвердженням правомірності поведінки резидента.

Отже, підстава для нарахування пені за порушення термінів має визначатись з урахуванням причин припинення провадження у справі. Зокрема, якщо провадження у справі припинено за заявою резидента про відмову від позовних вимог у зв'язку з виконанням нерезидентом умов контракту, що свідчить про порушення відповідних строків останнім, підстав для поновлення строків та нарахування резиденту пені немає.

Таке правозастосування відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеного, зокрема, в постанові від 13.02.2012 року у справі за позовом Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Катех-Електро" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним рішення, а також в постанові від 27.02.2012 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпроважмаш" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.

За наведених обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.