727/1578/15-ц Про вмизнання спільної сумісної власності на майно та поділ спільного майна подружжя - 13.09.2017 Прийняття

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати спільною сумісною власністю з ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_4, пай на квартиру АДРЕСА_5, депозити в публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра") та публічному акціонерному товаристві комерційному банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), доходи від здійснення господарської діяльністю товариства з обмеженою відповідальністю "Шалом Болгарія" (далі - ТОВ "Шалом Болгарія") та легковий автомобіль марки "BMW X5", державний номерний знак Республіки Болгарії НОМЕР_1, а також здійснити поділ спільного майна подружжя шляхом виділення ОСОБА_3 у часткову власність 2/3, а ОСОБА_4 1/3 частини квартири АДРЕСА_4, в рівних частках по 1/2 частині підвального приміщення в будинку АДРЕСА_6, 1/2 частині паю на квартиру АДРЕСА_5, 1/2 частині квартири АДРЕСА_1, 1/2 частині квартири АДРЕСА_2, а також стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 компенсації сум депозитів в ПАТ "КБ "Надра" у сумі 22 500 грн та ПАТ КБ "ПриватБанк" у сумі 17 150,86 доларів США і 13 417,50 Євро, доходів від господарської діяльності ТОВ "Шалом Болгарія" з 15 січня 2014 року по 21 вересня 2015 року, 1/2 частини вартості легкового автомобіля марки "BMW X5", державний номерний знак Республіки Болгарії НОМЕР_1, у сумі 187 500 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 грудня 2015 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3: квартиру АДРЕСА_4 вартістю 638 000 грн, підвальне приміщення у будинку АДРЕСА_6 вартістю 19 800 грн, пай на квартиру АДРЕСА_5 у розмірі 714 200 грн 73 коп.

Здійснено поділ спільного майна подружжя, виділивши у власність:

ОСОБА_3 1/2 частини квартири АДРЕСА_4 вартістю 63 8000 грн, 1/2 частину підвального приміщення в будинку АДРЕСА_6 вартістю 19 800 грн, 1/2 паю на квартиру АДРЕСА_5 в розмірі 714 200 грн 73 коп. Виділено ОСОБА_3 грошову компенсацію за депозитним вкладом "Депозит без поповнень" № 1726165 від 07 жовтня 2013 року у ПАТ "КБ "Надра" в сумі 9 750 грн, за депозитним вкладом № SAMDN01000737940837 від 03 грудня 2013 року в ПАТ КБ "ПриватБанк" у сумі 4975,50 доларів США;

ОСОБА_4 виділено 1/2 частини квартири АДРЕСА_4 вартістю 63 8000 грн, 1/2 підвального приміщення в будинку АДРЕСА_6 вартістю 19 800 грн, 1/2 паю на квартиру АДРЕСА_5 у розмірі 714 200 грн 73 коп.

Припинено право спільної сумісної власності подружжя. У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 10 лютого 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 грудня 2015 року в частині стягнення компенсації за депозитним вкладом № SAMDN01000737940837 від 03 грудня 2013 року у ПАТ КБ "ПриватБанк" в сумі 4975,50 доларів США скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог, а в частині виділення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 1/2 паю на квартиру АДРЕСА_5 - змінено. Виділено ОСОБА_3 18/100 паю квартири АДРЕСА_5, вартістю 128 556 грн 13 коп., а ОСОБА_4 - 82/100 паю вартістю 585 644 грн 60 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції, виходив із того, що спірні об'єкти нерухомості та грошові кошти на депозитних вкладах є спільною сумісною власністю подружжя, тому підлягають поділу між подружжям.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи нове рішення у справі в частині стягнення компенсації за депозитним вкладом № SAMDN01000737940837 від 03 грудня 2013 року у ПАТ КБ "ПриватБанк" в сумі 4975,50 доларів США, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення цих позовних вимог у зв'язку з невідповідністю висновків обставинам справи. Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині виділення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 1/2 паю на квартиру АДРЕСА_5, апеляційний суд вказав, що визначаючи право на пай подружжя в рівних частках суд першої інстанції не врахував, що на момент припинення подружжям ведення спільного господарства пай не був виплачений, будівництво не було завершене, а подальше виконання обов'язків - сплата пайових внесків, здійснював ОСОБА_4

Проте з такими висновками апеляційного суду повністю погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду повністю не відповідає.

Судами встановлено, що сторони з 27 вересня 1998 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 лютого 2015 року (а.с. 123), яке було залишено без змін, в частині вирішення питання про розірвання шлюбу, рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 08 квітня 2015 року (а.с.124-125). Вказаними судовими рішеннями встановлено, що між сторонами у справі подружні відносини та ведення спільного господарства фактично припинилися на початку 2014 року.

Встановлено, що за час перебування сторін у шлюбі останніми було набуто квартиру АДРЕСА_4, підвальне приміщення у будинку АДРЕСА_6 та пай на квартиру АДРЕСА_5.

Із матеріалів справи вбачається, що під час спільного ведення господарства подружжям було внесено у вартість паєнагромадження (квартира АДРЕСА_5) 258 077 грн, що становить 36 % від загальної вартості житла. Після припинення подружжям ведення спільного господарства, ОСОБА_4 було внесено 456 123 грн 73 коп., що становить 64% (а.с. 95, 30-31, 206-214, 216, 218, 219).

Відповідно до відомостей наданих ПАТ "КБ"Надра" (лист № 1-4-23987 від 02 вересня 2015 року (а.с.105)) та ПАТ КБ "ПриватБанк" (лист № 20.1.0.0.0/7-20150226/2531 від 18 березня 2015 року (а.с.157)) ОСОБА_4 мав банківські депозитні вклади у даних фінансових установах і як встановлено судами вони були задіяні в інтересах сім'ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Вирішуючи питання про право власності подружжя на квартиру у житлово-будівельному кооперативі, суду слід враховувати ст. 146 ЖК УРСР, п. 43 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, норми чинного на час виникнення спірних правовідносин КпШС України (2006-07) або СК України (2947-14) , а також роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені в постановах від 18 вересня 1987 року за № 9 "Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи" (v0009700-87) та від 22 грудня 1995 року № 20 (v0020700-95) "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", згідно з якими у випадку сплати паю в житлово-будівельному кооперативі подружжям у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів квартира після повної сплати пайового внеску є їх спільним майном.

Апеляційний суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення компенсації за депозитним вкладом № SAMDN01000737940837 від 03 грудня 2013 року у ПАТ КБ "ПриватБанк" в сумі 4975,50 доларів США, оскільки вбачається із матеріалів справи, що (а. с. 157) ОСОБА_4 мав вказаний вище банківський депозитний вклад від 24 вересня 2013 року з терміном дії до 03 грудня 2013 року, який на час розгляду справи закінчився, із зарахуванням 81 715 грн 69 коп., а не доларів США, кошти були використані в інтересах сім'ї.

Крім цього, суди вірно вирішили спір в частині розподілу квартири АДРЕСА_4, оскільки така набута за час перебування сторін у шлюбі та відповідно до норми ст. 60 СК України є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За загальним правилом ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено ст. 61 СК України, згідно з частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Вказані вище висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17, яка відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо виділення ОСОБА_3 18/100 паю на квартиру АДРЕСА_5, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що остання має право саме на 18 % паю спірної квартири, оскільки пай за неї (квартиру) внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання і за рахунок спільних коштів становить 36 %.

Змінюючи рішення місцевого суду в частині розподілу паю, апеляційний суд не звернув уваги на доводи нової редакції позовної заяви (а. с. 118-122), в якій ОСОБА_3 вказувала, що незважаючи на сплату відповідачем паю у розмірі 456 123,73 грн. після припинення шлюбних відносин в 2014 році, ці кошти не є його особистою власністю, оскільки отримані від продажу квартири АДРЕСА_3 30 листопада 2013 року, яка була спільним майном подружжя і відчужена за згоди позивача, що підтверджується довідкою нотаріуса (а. с. 150).

Отже, апеляційний суд на вказані доводи позивача уваги не звернув, не перевірив цих обставин, в зв'язку із чим не в повному обсязі встановив всі обставини справи, зокрема, дату набуття права власності на вказану вище квартиру та ціну, за яку її відчужено.

Разом з тим, відповідач у порушення норм ст. 60 ЦПК України вказані доводи позивача також не спростував.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18 грудня 2009 року № 14 (v0014700-09) , у мотивувальній частині рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у справі "Суомінен проти Фінляндії" вказує, що хоча національний суд користується певним правом розсуду, обираючи аргументи і приймаючи докази, він зобов'язаний обґрунтувати свої дії підставами для винесення рішень.

Європейський суд з прав людини також зазначає, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи (рішення у справі "Руїз Торіха проти Іспанії".

Таким чином, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд, в частині вирішення позовних вимог про визнання паю на квартиру АДРЕСА_5 спільною сумісною власністю подружжя та виділення позивачу Ѕ його частини, всупереч вимогам статей 213, 214 ЦПК України на вищенаведені положення закону та обставини справи уваги не звернув, не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, не оцінив всіх доказів, не витребував нових, не встановив, за які кошти відповідачем було внесено пай.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, ухвалене апеляційним судом рішення в частині вирішення позовних вимог про визнання паю на квартиру АДРЕСА_5 спільною сумісною власністю подружжя та виділення позивачу Ѕ його частини- скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

У решті позовних вимог, суд апеляційної інстанції дотримався вимог чинного законодавства та цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об'єктивно з'ясував обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, та надав їм належну оцінку, ухваливши в цій частині законне рішення, яке відповідно до ст. 337 ЦПК України слід залишити без змін.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 333, 335, 336, 337, 343, 344, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 10 лютого 2016 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання паю на квартиру АДРЕСА_5 спільною сумісною власністю подружжя та виділення позивачу Ѕ його частини скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.