368/2012/14 Про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки - 13.09.2017 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_7, ОСОБА_8, до Кагарлицької міської ради Київської області, ОСОБА_9 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки; за зустрічним позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6, яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_7, ОСОБА_8, Кагарлицької філії з експлуатації газового господарства публічного акціонерного товариства "Київоблгаз" про усунення перешкод у користуванні спільним майном, зобов'язання вчинити дії та дотримання правил добросусідства, за касаційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 28 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 квітня 2016 року,

У жовтні 2014 року ОСОБА_6 у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2, звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Кагарлицької міської ради Київської області від 16 травня 2014 року № 420-30 було передано у власність ОСОБА_9 земельну ділянку із земель комунальної власності загальною площею 0,0527 га для здійснення будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована по АДРЕСА_3

На підставі вищезазначеного рішення Кагарлицької міської ради Київської області ОСОБА_9 зареєстрував право власності на вищезазначену земельну ділянку площею 0,0527 га. Однак рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 25 листопада 2011 року за ОСОБА_9 було визнано право власності на 1/4 частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 в натурі з урахуванням варіанту розподілу № 1, згідно з додатком № 1 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 30 грудня 2010 року, визнано за нею, ОСОБА_6, право власності на 3/4 частини цього житлового будинку, в натурі з урахуванням варіанту розподілу № 1, згідно з додатком № 1 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 30 грудня 2010 року.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 6 лютого 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення у справі. Визнано за ОСОБА_9 право власності на 27/100 частини будинку АДРЕСА_1 визнано за нею та ОСОБА_7, ОСОБА_8, за кожним у рівних частках, право власності на 73/100 частини будинку АДРЕСА_1

Згідно із земельною шнурованою книгою земельна ділянка, яка знаходиться по АДРЕСА_1 перебуває у спільній сумісній власності її, ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Загальна площа земельної ділянки складає 0,11 га в межах населеного пункту м. Кагарлик Київської області, у тому числі: 0,05 га - рілля, 0,05 га - для садівництва, а 0,01 га - під будівлею.

Позивач ОСОБА_6 вважала, що ОСОБА_9 набуто безоплатно у власність земельну ділянку з порушенням положень ст. 89 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ), не пропорційно його частці у праві власності на жилий будинок (будівлю або споруду), що суперечить ст. 120 ЗК України, а тому просила визнати незаконним та скасувати рішення Кагарлицької міської ради Київської області від 16 травня 2014 року № 420-30, скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0527 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером НОМЕР_1 та зобов'язати повернути земельну ділянку площею 0,0527 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд до земель Кагарлицької міської ради Київської області. Крім того, ОСОБА_6 просила стягнути з ОСОБА_9 20 909 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 694 грн 55 коп., сплачених нею за надання послуг телефонного зв'язку.

У жовтні 2014 року ОСОБА_9 подав зустрічний позов до суду, у якому з урахуванням уточнень просив зобов'язати ОСОБА_6 не чинити йому перешкод у користуванні газопроводом-вводом та внутрішньобудинковою системою газопостачання житлового будинку, водяним насосом та криницею по АДРЕСА_1, зобов'язати Кагарлицьку філію з експлуатації газового господарства ПАТ "Київоблгаз" погодити йому будівельний паспорт на реконструкцію житлового будинку та будівництво господарських споруд за вказаною адресою та під"єднати його частину житлового будинку до газопроводу-вводу без згодиОСОБА_6, визнати недійсним договір про надання послуг з газопостачання від 10 жовтня 2013 року, укладений між ОСОБА_6 та Кагарлицькою філією з експлуатації газового господарства ПАТ "Київоблгаз". Крім того, ОСОБА_9 просив стягнути з ОСОБА_6 на його користь понесені ним витрати на оплату ПАТ "Укртелеком" телекомунікаційних послуг у сумі 2 838 грн 01 коп., витрати, понесені ним на ремонт в житловому будинку, у сумі 4 423 грн 80 коп., витрати на оплату ПАТ "Київоблгаз" послуг з газопостачання у сумі 2 524 грн 29 коп., витрати, понесені ним на ремонт в житловому будинку, у сумі 21 504 грн 40 коп., а також 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 28 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 21 квітня 2016 року, позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Кагарлицької міської ради від 16 травня 2014 року № 420-30 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_6 у АДРЕСА_1". Скасовано реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0527 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером НОМЕР_1. Зобов'язано ОСОБА_9 повернути земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,0527 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд до земель Кагарлицької міської ради Київської області. У решті позову ОСОБА_6 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_9 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_6 не чинити ОСОБА_9 перешкод у користуванні газопроводом-вводом та внутрішньобудинковою системою газопостачання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_6 не чинити ОСОБА_9 перешкоди у користуванні водяним насосом та криницею, що розташовані по АДРЕСА_1. Зобов'язано Кагарлицьку філію з експлуатації газового господарства ПАТ "Київоблгаз" погодити ОСОБА_9 будівельний паспорт на реконструкцію житлового будинку та будівництво господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано Кагарлицьку філію з експлуатації газового господарства ПАТ "Київоблгаз" після розроблення ОСОБА_9 проекту газопостачання його частини житлового будинку під"єднати його частину житлового будинку по АДРЕСА_1 до газопроводу-вводу та внутрішньобудинкової системи газопостачання, що розташовані по АДРЕСА_1, без згоди ОСОБА_6 У решті вимог за зустрічним позовом ОСОБА_9 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_9 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення первісного позову та незадоволеній частині вимог за зустрічним позовом, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення у справі.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди правильно виходили із встановлених у справі обставин, які свідчать про те, що рішенням Кагарлицької міської ради Київської області від 16 травня 2014 року № 420-30 було затверджено матеріали проекту із землеустрою щодо відведення із земель комунальної власності земельної ділянки загальною площею 0,0527 га для здійснення будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована АДРЕСА_2, та передано вказану земельну ділянку у власність ОСОБА_9 (а. с. 30, т. 1).

На підставі вищезазначеного рішення Кагарлицької міської ради Київської області ОСОБА_9 зареєстрував право власності на вищезазначену земельну ділянку (а. с. 31, т. 1).

Разом із цим рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 25 листопада 2011 року у справі № 2-14/11 за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6, яка діяла в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 та ОСОБА_8, про розподіл житлового будинку в натурі, визнано за ОСОБА_9 право власності на 1/4 частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 в натурі з урахуванням варіанту розподілу № 1, згідно з додатком № 1 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 30 грудня 2010 року, визнано за ОСОБА_6 право власності на 3/4 частини цього житлового будинку в натурі з урахуванням варіанту розподілу № 1, згідно з додатком № 1 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 30 грудня 2010 року (а. с. 32-33, т. 1).

Рішенням апеляційного суду Київської області від 6 лютого 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення у справі. Визнано за ОСОБА_9 право власності на 27/100 частини будинку АДРЕСА_1 визнано за ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за кожним у рівних частках право власності на 73/100 частини будинку АДРЕСА_1

Згідно із земельною шнурованою книгою земельна ділянка по АДРЕСА_1 у спільній сумісній власності ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 Загальна площа земельної ділянки складає 0,11 га в межах населеного пункту м. Кагарлик Київської області, у тому числі: 0,05 га - рілля, 0,05 га - для садівництва, а також 0,01 га - під будівлею, що також затверджено рішенням Кагарлицької міської ради Київської області від 9 вересня 2005 року та 30 червня 2009 року (а. с. 25, 26, т. 1).

Частиною 4 ст. 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Вирішуючи спір, суди належним чином перевірили доводи ОСОБА_6, на які вона посилалася як на підставу подання даного позову до суду, та дійшли обґрунтованого висновку про підставність й доведеність таких доводів, виходячи із того, що наявні у справі докази свідчать про те, що ОСОБА_9 набуто безоплатно у власність земельну ділянку з порушенням ЗК України (2768-14) , а саме: не пропорційно його частки у праві власності жилого будинку (будівлі або споруди), що суперечить положенням ч. 4 ст. 120 ЗК України. Виходячи із цього правильним є висновок суду, що рішенням Кагарлицької міської ради від 16 травня 2014 року № 420-30 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_9 у АДРЕСА_1" порушуються права та інтереси як позивача, так і її дітей, в інтересах яких заявлено позов, а тому це рішення підлягає скасуванню.

Такий висновок судів узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2099цс16.

У той же час суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення зустрічних вимог ОСОБА_9 щодо зобов'язання ОСОБА_6 не чинити йому перешкод у користуванні газопроводом-вводом та внутрішньобудинковою системою газопостачання житлового будинку, усунути перешкоди у користуванні криницею та насосом, оскільки встановлено відсутність технічної можливості, враховуючи будівельні та санітарні норми, побудувати окрему криницю біля будинку.

Решту заявлених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вимог суди обґрунтовано визнали такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на їх недоведеність належними і допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими й правильність вищезазначених висновків судів не спростовують. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.