Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий);

Горбатюка С.А.,

Кравцова О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області про відмову йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 червня 2016 року позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області на рішення суду першої інстанції залишено без руху та надано строк для усунення її недоліку протягом семи днів з моменту отримання даної ухвали. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху була невідповідність її вимогам частині шостій статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не додано документу про сплату судового збору. Вказано про необхідність сплати судового збору за кожну немайнову вимогу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2016 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області повернуто заявнику на підставі пункту першого частини третьої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з не усуненням її недоліку.

Не погоджуючись із рішеннями суду апеляційної інстанції, управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить його скасувати як таке, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку матеріалів справи та доводів касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

Підставою для залишення апеляційної скарги без руху була невідповідність її вимогам вказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , оскільки до неї не було додано документу про сплату судового збору.

29 червня 2016 року на виконання вимоги ухвали від заявника до суду апеляційної інстанції надійшло платіжне доручення про сплату судового збору в розмірі 606,32 грн.

Згідно з частиною третьою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Пунктом першим частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходив з того, що вимога ухвали про усунення недоліку апеляційної скарги не виконана, оскільки судовий збір сплачено не в повному розмірі, а тому вказана обставина тягне за собою повернення її заявникові.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначається Законом України "Про судовий збір" (3674-17) (далі - Закон).

За змістом частини першої статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктами 1, 2 пункту 3 статті 4 Закону визначено, що сума судового збору за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання апеляційної скарги на рішення суду - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до пункту другого частини третьої статті 6 Закону у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Частини четверта та п'ята статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України містять формулювання позовних вимог, що може використати позивач, звертаючись до суду про захист прав, свобод чи інтересів, які він вважає порушеними. Перелік позовних вимог не є вичерпним.

Аналізуючи вказані норми, суд приходить до висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" встановлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1378 гривень.

Таким чином, при поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції управлінню Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області необхідно було сплатити 606,32 грн. судового збору (1378 х 4) х 110%).

Наведені обставини не були враховані судом при винесенні оскаржуваної ухвали, в результаті чого суд прийшов до необґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги, в зв'язку з чим рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до апеляційного суду для продовження розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області - задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2016 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.