Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів:

Іваненко Ю.Г., Леванчука А.О., Мостової Г.І.,

Маляренка А.В., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" до ОСОБА_6 про відшкодування збитків, заподіяних порушенням Правил користування електроенергією для населення, за касаційною скаргою ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7 на рішення Кремінського районного суду Луганської області від 18 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 07 липня 2016 року,

У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" (далі - ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання") звернулося до суду з даним позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що 01 квітня 2002 року між ним та відповідачем склалися договірні відносини, за якими позивач постачав відповідачу електроенергію, а останній її отримував та споживав.

09 січня 2013 року представниками позивача було виявлено порушення відповідачем п. 48 Правил користування електроенергією, що виявилося в розкраданні електроенергії шляхом самовільного підключення до електромережі поза приладом обліку та завдано збитків на суму 19 374 гривень, які позивач просив стягнути на його користь, а також судові витрати.

Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 18 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 07 липня 2016 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" до ОСОБА_6 про відшкодування збитків, заподіяних порушенням Правил користування електроенергією для населення задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" збитки у розмірі 9 374,27 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" 1 218 грн судового збору.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 324 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем було прийнято умови та правила користування електроенергією, але порушено їх, що полягало у самовільному підключенні до мережі поза приладом обліку та користуванні необлікованою енергією.

Як установлено судами попередніх інстанцій, сторони перебувають у договірних відносинах, за якими позивач поставляє відповідну електричну енергію, а відповідач її отримує та споживає, проживаючи в будинку, що належить йому на праві власності за адресою: АДРЕСА_1.

Факт договірних відносин сторонами не оспорюється та підтверджується відповідними доказами.

Також встановлено, що 09 січня 2013 року позивачем був виявлений факт порушення ОСОБА_6 п. 48 Правил користування електричною енергією для населення, згідно з якою споживач несе відповідальність згідно із законодавством за розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку.

Вказаний факт підтверджений позивачем актом про порушення від 09 січня 2013 року № 817563, протоколом від 27 лютого 2013 року № 62, схемою підключення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику"споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Посилання на пропущення строку позовної давності представника відповідача не заслуговує на увагу, оскільки судом першої інстанції встановлено, що позовна заява про стягнення заборгованості надійшла до поштового відділення 31 грудня 2015 року, а тому позивачем строк позовної давності не пропущено. Також судом оглянуто витяг з електронного журналу вхідної кореспонденції та копію корінця квитанції відправника, згідно з яким всі заяви ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" надійшли в одному конверті, який відправлено 31 грудня 2015 року.

Касаційна скарга не містить доводів на спростування вказаних висновків судів попередніх інстанцій, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Кремінського районного суду Луганської області від 18 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 07 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.