Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2016 рокута ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2016 року

у справі № 826/21435/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сентіс" (надалі - ТОВ "Сентіс")

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ТОВ "Сентіс" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 15.07.2015 року № 0003251702.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.08.2016 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 10.04.2015 року, за результатами якої складено акт від 01.07.2015 року № 396/1-26-50-22-07-35077208.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення ТОВ "Сентіс" пп. 14.1.54, пп. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 171.1, п. 171.2 ст. 171, пп. "а", пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України у зв'язку з отриманням директором товариства за грошовим чеком від 04.09.2014 року № ЛЗ37047519 грошових коштів у сумі 42380,36 грн. з призначенням платежу "на господарські витрати" без подання документів, що підтверджують витрачання цих коштів на потреби підприємства, а також ненарахуванням, неутриманням та неперерахуванням до бюджету податку в розмірі 135927,79 грн. з доходів, виплачених фізичним особам-підприємцям за цивільно-правовими договорами, з огляду на ненадання на перевірку актів виконаних робіт та, як наслідок, неможливість обґрунтування підстав виплати відповідних коштів.

За наслідками здійсненого контрольного заходу відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.07.2015 року № 0003251702, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 231185,07 грн., у тому 144431,14 грн. за основним платежем та 86753,93 за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення скасовано в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2699,02 грн., у тому числі 1542,29 грн. за основним платежем та 1156,73 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а в решті - залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу.

Згідно з пп. 170.9.2 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

Як з'ясовано судами в розглядуваній ситуації, видані директору позивача кошти в розмірі 42380,36 грн. використані ним за призначенням, а саме спрямовані на розрахунки з Комунальним підприємством "Київміськсвітло", що підтверджується: рахунками від 03.09.2014 року № 02ВТМП на суму 19871,02 грн., від 03.09.2014 № 01ВТМП на суму 18999,48 грн., від 03.09.2014 року № 03ВТМП на суму 3509,86 грн.; квитанціями від 04.09.2014 року № 17-1694 на суму 19871,02 грн., від 04.09.2014 року № 17-1678 на суму 18999,48 грн., від 04.09.2014 року № 17-1685 на суму 3509,86 грн.; звітом від 04.09.2014 року № 1 про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.

Суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано прийняли наведені документи до уваги, надали їм належну правову оцінку та відхилили посилання податкового органу на ненадання представлених документів на перевірку як на підставу для висновку про обґрунтованість здійсненого донарахування.

Так, положення ст. 11, ст. 71, ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

При цьому суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

З огляду на викладене, суди дійшли правильного висновку про безпідставність збільшення контролюючим органом позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 6961,06 грн. за розглядуваним епізодом.

Вирішуючи питання про об'єктивність доводів відповідача про неправомірність ненарахування, неутримання та неперерахування ТОВ "Сентіс" до бюджету податку з доходів, виплачених фізичним особам-підприємцям, у розмірі 135927,79 грн., слід враховувати, що за змістом ч. 1, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з п. 6 р. І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 (z0034-11) (чинного на час виникнення спірних правовідносин), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п. 5.2 р. ІІ цього Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Однак, в акті перевірки від 01.07.2015 року № 396/1-26-50-22-07-35077208 відсутні посилання на первинні документи, які б надали можливість достеменно ідентифікувати фізичних осіб-підприємців, яким, за доводами контролюючого органу, позивачем виплачувались доходи, а також не конкретизовано договори та акти прийому-передачі, відсутність яких стала підставою для донарахування ТОВ "Сентіс" відповідних сум грошових зобов'язань.

Не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин контролюючим органом і в судовому процесі.

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправним й скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.