Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Черпака Ю.К.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року

у справі № 805/460/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області

про визнання дій неправомірними та скасування наказу про звільнення, -

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, ГУ МВС України в Донецькій області, Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в Донецькій області, в якому просив:

- визнати незаконними та скасувати накази від 29 липня 2014 року № 805 та від 12 серпня 2014 року № 1535:

- поновити на посаді начальника державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Словянська та Словянського району управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в Донецькій області;

- стягнути з управління ДАІ ГУМВС України в Донецькій області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день прийняття судом рішення;

- визнати незаконним та скасувати наказ від 05 серпня 2014 року № 333 о/с в частині встановлення позивачу вислуги років на службі в органах внутрішніх справ у календарному обчисленні 24 роки 9 місяців 28 днів.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 1991 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, з 01 квітня 2014 року на посаді начальника відділення Державтоінспекції з обслуговування м. Слов'янськ та Слов'янського району при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2014 року № 805 звільнено позивача з органів внутрішніх справ України за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Зазначений наказ реалізовано наказом МВС України від 12 серпня 2014 року № 1535 о/с.

Підставою для прийняття зазначеного наказу слугував висновок службового розслідування від 29 липня 2014 року, згідно якого встановлена причетність позивача до протиправних дій та зв'язків з так званою "Донецькою Народною Республікою". Так, 12 квітня 2014 року о 8-00 годин озброєними представниками захоплено адміністративне приміщення Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області з метою дестабілізації обстановки у східних регіонах України, в подальшому, коли лідери терористичної організації продовжували реалізовувати свої сепаратистські ідеї щодо відділення від України частини її території, позивач продовжував працювати та виконувати накази озброєних представників.

Відповідно до статті 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Що стосується службової дисципліни, то її сутність, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України щодо її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень (в тому числі і звільнення), порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначаються Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ" (3460-15) . Види дисциплінарних стягнень передбачені статтею 12 зазначеного Статуту.

Отже, такий вид припинення служби в органах внутрішніх справ, як звільнення за пунктом 66 Положення, є самостійною підставою для звільнення осіб рядового і начальницького складу, а не звільненням за порушення дисципліни, проте факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, який став підставою для звільнення, повинен бути доведеним.

Судом апеляційної інстанції досліджено пояснення позивача, в яких він підтверджує факт роботи з 12 квітня по 5 липня 2014 року з незаконними озброєними формуваннями, які захопили Слов'янськ, а саме: надавав вказівки підлеглим працівникам забезпечити роботу з документування порушень Правил дорожнього руху України, виявлених представниками "ДНР", та після оформлення вказаних документів підлеглі доповідали позивачу особисто, при цьому адміністративні матеріали особисто не вивчав, обставини затримання водіїв не встановлював.

Також, факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 26 липня 2014 року та ОСОБА_4 від 25 липня 2014 року.

Судом апеляційної інстанцій досліджено, що позивач сприяв та співпрацював з представниками незаконно створених воєнізованих формувань та злочинних угрупувань, найманцями інших держав, які посягають на цілісність України і ведуть бойові дії на території держави

Крім того, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що позивач міг подати рапорт про неможливість виконання повноважень без будь-яких вказівок керівництва, натомість продовжував виконувати владні функції, фактично виконуючи вказівки представників незаконно створених воєнізованих формувань.

Наведене грубе порушення з боку позивача дисципліни мало місце та обставини дисциплінарного проступку, встановлені службовим розслідуванням, були підтверджені в суді апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність прийняття спірного наказу Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2014 року № 805, оскільки службове розслідування було проведено за фактом вчинення проступку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, а звільнення позивача з органів внутрішніх справ відповідає характеру та тяжкості вчиненого ОСОБА_1 правопорушення та є несумісним з подальшим проходженням служби в органах внутрішніх справ України.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .