815/7200/15 Про визнання незаконним та скасування наказу начальника ГУМВС України в частині звільнення підполковника міліції з посади оперуповноваженого сектору боротьби із злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, карного розшуку районного відділу міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України, зміну наказу начальника ГУМВС України в частині формулювання підстави звільнення - 02.02.2017 Прийняття

за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа - Суворовське відділення поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу, зміну наказу, зобов'язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року,

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся в суд із позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа - Суворовське відділення поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 1500 о/с від 04 листопада 2015 року в частині звільнення з 06 листопада 2015 року підполковника міліції ОСОБА_4 з посади оперуповноваженого сектору боротьби із злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, карного розшуку Суворовського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штату), зміну наказу начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 1500 о/с від 04 листопада 2015 року в частині формулювання підстави звільнення на пункт 64 "з" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації, зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області розглянути заяву позивача про прийняття на рівнозначну посаду в органи Національної поліції в Одеській області, зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області прийняти ОСОБА_4 на рівнозначну посаду в органи національної поліції.

Позов мотивовано тим, що наказ № 1500 о/с від 04 листопада 2015 року про звільнення ОСОБА_4 через скорочення штатів є незаконним, оскільки позивач виявляв бажання проходити подальшу службу в органах Національної поліції, про що свідчать подані ним рапорт від 04 листопада 2015 року та заява від 07 листопада 2015 року. Натомість, відповідач не обґрунтував відсутність можливості подальшого проходження позивачем служби, не врахував положення Кодексу законів про працю України (322-08) щодо необхідності запропонувати іншу посаду, переважного права залишення на роботі, тощо.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 1500 о/с від 04 листопада 2015 року в частині звільнення з 06 листопада 2015 року підполковника міліції ОСОБА_4 з посади оперуповноваженого сектору боротьби із злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, карного розшуку Суворовського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штату). Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Одеській області розглянути заяву позивача про прийняття на рівнозначну посаду в органи Національної поліції в Одеській області. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі Головне управління Національної поліції в Одеської області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що повноваження Головного управління Національної поліції в Одеської області щодо прийому на службу до Національної поліції є дискреційними і реалізуються на власний розсуд за наявності такої необхідності, з урахуванням відповідних потреб. Зазначає, що заява ОСОБА_4 про прийняття його на рівнозначну посаду в органи Національної поліції до управління не надходила, тому рішення суду апеляційної інстанції про зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеської області розглянути таку заяву, є незаконним. Вказує, що кур'єрська накладна, якою позивач нібито направив відповідачу заяву про прийняття його на рівнозначну посаду, була додана до матеріалів справи не при поданні адміністративного позову 24 грудня 2015 року, а лише 09 березня 2016 року разом з уточненими позовними вимогами, що дає підстави для висновку про відсутність такої накладної на час звернення з адміністративним позовом, а інші докази подання чи направлення позивачем заяви відсутні. Крім того, Головне управління Національної поліції в Одеської області не є правонаступником управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області і позивач ніколи не проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Одеської області.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 з серпня 2015 року працював на посаді оперуповноваженого сектору боротьби із злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, карного розшуку Суворовського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області.

Наказом начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області з 06 листопада 2015 року ОСОБА_4 звільнено з посади оперуповноваженого сектору боротьби із злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, карного розшуку Суворовського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" (через скорочення штату) та згідно із пунктами 10, 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач, приймаючи рішення про звільнення позивача зі служби у зв'язку із скороченням штату, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені спеціальним законодавством, тому підстав для скасування спірного наказу немає.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції вважав, що ліквідація територіальних органів міліції відбулась з одночасним створенням територіальних органів поліції та з наділенням останніх повноваженнями ліквідованих установ, тому держава в особі роботодавця має обов'язок працевлаштувати працівників у новоствореній установі. Оскільки діями Головного управління Національної поліції в Одеській області порушені законні права позивача, який в досудовому порядку звертався до органу поліції із заявою щодо працевлаштування, то порушене право ОСОБА_4 має бути відновлено шляхом визнання протиправним і скасування наказу про звільнення через скорочення штату та зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області розглянути заяву позивача про прийняття на рівнозначну посаду в органи Національної поліції в Одеській області.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ встановлено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) (далі - Положення № 114).

Відповідно до вимог пункту 64 "г" Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

07 листопада 2015 року втратив чинність Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (565-12) , та набрав законної сили Закон України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIІI (далі - Закон № 580-VIІI (580-19) ), який опубліковано 06 серпня 2015 року в газеті "Голос України".

Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII (580-19) встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

На підставі пункту 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII (580-19) працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 на виконання вимог Закону № 580-VIII (580-19) попереджений про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів та 04 листопада 2015 року, тобто упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону, подав рапорт про бажання проходити службу в поліції. Законом № 580-VIII (580-19) передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Пунктом 47 Положенням № 114 (114-91-п) , яке не втратило сили та є спеціальним законодавством, що регулює спірні правовідносини, та пунктом 1 Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 березня 2005 року № 181 (z0559-05) , з метою встановлення можливості подальшого використання на службі передбачено процедуру звільнення, зокрема, що звільненню має передувати атестація працівника.

За таких обставин, коли ОСОБА_4 наказом начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 1500 о/с від 04 листопада 2015 року, тобто до закінчення тримісячного терміну з моменту попередження про наступне вивільнення, з 06 листопада 2015 року звільнено у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" Положення № 114 (114-91-п) (через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі), то суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що його звільнення повинно було відбуватись із дотриманням процедури, встановленої цим Положенням, однак, звільненню позивача не передувало проведення атестації, жодної посади для подальшого проходження служби йому запропоновано не було, а заява та рапорт щодо продовження служби взагалі відповідачем не розглянуті, тобто вимоги Положення № 114 (114-91-п) відповідачами не дотримано.

Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду України від 28 жовтня 2014 року (справа № 21-484а14) та від 19 січня 2016 року (справа № 810/1783/13а).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції правомірно скасував постанову суду першої інстанції та дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом скасування наказу про звільнення та зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області розглянути заяву позивача про прийняття на рівнозначну посаду в органи Національної поліції в Одеській області, у зв'язку з тим, що діями вказаного відповідача порушені його законні права щодо працевлаштування. Оскільки, скасування наказу про звільнення передбачає дотримання відповідачами процедури звільнення у зв'язку із переводом, в тому числі, пропонування вакантних посад в органі поліції, тому в решті позовних відмовлено обґрунтовано.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.