Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді - доповідача),

Головчук С.В.,

Кобилянського М.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради про визнання бездіяльності посадових осіб неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 18 січня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради про зобов'язання надати йому повну та достовірну інформацію на інформаційний запит від 27 жовтня 2015 року про доступ до публічної інформації згідно з вимогами Закону України "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) ; визнання незаконними дій та бездіяльності відповідача щодо прийняття 27 жовтня 2015 року його інформаційного запиту, а саме: відмови прийняти усний запит, відмови надати позивачу бланк інформаційного запиту та заповнити його, відмови прийняти у позивача інформаційний запит уповноваженою на це особою, своєчасно його розглянути та повідомити позивача в строк про готовність відповіді і надати цю відповідь; стягнення з відповідача 4000,00 грн моральної шкоди.

Зазначав, що він звернувся до відповідача з усним інформаційним запитом про надання відповіді на питання щодо розгляду його попередніх звернень відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) . Його усний інформаційний запит в районній адміністрації не прийняли, тому він звернувся з проханням надати йому бланк для письмового звернення, на що також отримав відмову. У зв'язку з цим позивач був змушений викласти свій інформаційний запит на окремому аркуші та подати його до відділу звернень громадян, однак своєчасної відповіді на запит не отримав.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 18 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилається на порушення судами норм матеріального права, неповно з'ясовані обставини справи, незастосування судами норми права, яка регулює спірні правовідносини, що призвело до неправильного вирішення спору. У зв'язку з цим просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову. Скаргу мотивує доводами, аналогічними викладеним у позові.

У запереченнях на касаційну скаргу Лівобережна районна адміністрація Маріупольської міської ради (правонаступник Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради) просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є інвалідом I групи (безтерміново), що підтверджується дублікатом посвідчення НОМЕР_1

Згідно з цим посвідченням позивач має право на пільги, встановлені законодавством СРСР і союзних республік для інвалідів Вітчизняної війни.

20 серпня 2015 року позивач звернувся до Орджонікідзевської районної адміністрації із запитом, в якому просив повідомити, чи розглядались його звернення, подані протягом 2014-2015 років відповідно до частини другої статті 14 і частини другої статті 15 Закону України "Про звернення громадян", як звернення інваліда Великої Вітчизняної війни І групи.

Листом від 21 серпня 2015 року № 11-19-05 за підписом голови райдержадміністрації ОСОБА_6 позивачу повідомлено, що всі його звернення, які надійшли на розгляд до районної адміністрації протягом 2014-2015 років, розглянуто відповідно до чинного законодавства в рамках повноважень. За всіма розглянутими зверненнями своєчасно надані письмові відповіді за підписом голови районної адміністрації, а у разі його відсутності - заступника голови адміністрації. У разі надходження звернень, які не належали до компетенції адміністрації, вони своєчасно направлялись до відповідного органу влади. Також позивачу роз'яснено про можливість оскарження дій суб'єкта владних повноважень до вищестоящого органу або до суду в разі незгоди з отриманою відповіддю.

27 жовтня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради із запитом та просив повідомити, чи розглядались його звернення, що надійшли до відповідача відповідно до статей 14, 15, 16 Закону України "Про звернення громадян", як звернення інваліда Великої Вітчизняної війни І групи. На зворотному боці запиту позивач зазначив, що оскільки бланки на інформаційний запит відсутні та їх нікому прийняти, тому просив прийняти його у відділі звернень громадян і передати призначеній посадовій особі органу. Зазначив, що прийде за відповіддю, коли його сповістять про її готовність по телефону.

Листом від 02 листопада 2015 року № А-4274-1.1/04-6 голова Орджонікідзевської районної адміністрації ОСОБА_6 повідомив, що на порушене позивачем у зверненні питання йому надавалася відповідь листом від 21 серпня 2015 року № 11-19-05. Позивачу роз'яснено, що у разі незгоди з результатами розгляду звернення, він має право звернутись до суду відповідно до Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) .

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, з висновками яких погоджується колегія касаційного суду, виходили з наступного.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

За правилами статті 5 Закону України "Про звернення громадян" звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Заяви (клопотання) зокрема, інвалідів Великої Вітчизняної війни, розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Виходячи з наведеного, суди дійшли обґрунтованого висновку, що заява позивача від 27 жовтня 2015 року з проханням повідомити, чи розглядались його попередні звернення відповідно до Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) як інваліда Великої Вітчизняної війни І групи, є зверненням у розумінні саме цього Закону.

Ознак публічності, наведених у Законі України "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) , звернення ОСОБА_4 від 27 жовтня 2015 року не містить.

Та обставина, що позивач просив надати відповідь на поставлені ним запитання у зверненні під назвою "інформаційний запит", не означає, що таке звернення мало розглядатися за правилами Закону України "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) .

Судами встановлено, що 02 листопада 2015 року на звернення позивача головою районної адміністрації Маріупольської міської ради ОСОБА_6 надана відповідь, у якій зазначено, що 21 серпня 2015 року позивачу вже надавалася відповідь (за № 11-19-05) на аналогічне поставлене ним питання про надання інформації щодо розгляду його звернень.

Таким чином, суди правильно зазначили, що відповідь відповідача від 02 листопада 2015 року на заяву позивача від 27 жовтня 2015 року надана відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) та у встановлені ним строки.

Окремо слід зазначити, що в силу частини другої статті 8 Закону України "Про звернення громадян" повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, не розглядаються.

Оскільки моральні збитки (шкода) відшкодовуються громадянину у разі їх завдання неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги, і таких дій у справі не встановлено, суди правильно відмовили у задоволенні вимог ОСОБА_4 про стягнення з відповідача 4000,00 грн моральної шкоди.

Іншим доводам касаційної скарги суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 18 січня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.