Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

Червинської М.Є., Завгородньої І.М., Мазур Л.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Ленінського районного суду м. Харкова, Державної казначейської служби України про компенсацію моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями органу державної влади за касаційними скаргами Державної казначейської служби України та заступника прокурора Харківської області на рішення апеляційного суду Харківської області від 20 квітня 2017 року,

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указанимпозовом, у якому просив стягнути із Ленінського районного суду м. Харкова та Державної казначейської служби України моральну шкоду в розмірі 328 860 грн, завдану судом у результаті незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності з призначенням покарання у вигляді адміністративного арешту строком на 10 діб.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що у жовтні 2004 року уповноваженою особою Ленінського районноговідділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справУкраїни в Харківській області стосовнонього, за його відсутності, був складений протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та направлений для розгляду по суті до Ленінського районного суду м. Харкова. Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2004 року він був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченою ст. 173 КУпАП, із призначенням міри покарання у вигляді адміністративного арешту строком на 10 діб. Під час затримання співробітниками Ленінського районного відділу йому стало зле, у зв'язку із чим він був доставлений у лікарню, де перебував тривалий час на стаціонарному лікуванні, при цьому в лікарні постійно був присутній конвоїр. Постановою Верховного Суду України від 7 вересня 2005 року закрито провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив задовольнити позов із заявлених ним підстав.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 20 квітня 2017 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2016 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України про компенсацію моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями органу державної влади, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто на користь ОСОБА_4 з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів у розмірі 15 158 грн з єдиного казначейського рахунку на відшкодування моральної шкоди.

У касаційних скаргах Державна казначейська служба України та заступник прокурора Харківської області просять скасувати зазначене рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, законність оскаржуваного судового рішення в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом установлено, що 7 жовтня 2004 року уповноваженою особою Ленінського районноговідділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справУкраїни в Харківській області стосовно ОСОБА_4 був складений протокол про вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та направлений для розгляду до Ленінського районного суду м. Харкова.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2004 року ОСОБА_4 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, із призначенням міри покарання у вигляді адміністративного арешту строком на 10 діб.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 6 грудня 2004 року постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2004 року скасовано з направленням адміністративного матеріалу на новий судовий розгляд.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2004 року закрито провадження у справі на підставі ст. 38 КУпАП у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 16 лютого 2004 року постанова Ленінського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2004 року скасована, адміністративний матеріал відносно ОСОБА_4 направлено до Ленінського районного суду м. Харкова на новий розгляд.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 29 березня 2005 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та закрито провадження на підставі ст. 38 КУпАП у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Постановою Верховного Суду України від 7 вересня 2005 року скасовано постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 29 березня 2005 року, провадження у справі закрито на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Законом України від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (266/94-ВР) (далі - Закон) передбачено право громадянина на відшкодування шкоди, заподіяної йому внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконного накладення штрафу.

Згідно зі ст. 2 Закону таке право виникає у разі закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок, бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до ст. 13 Закону питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного цивільного законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що тривалість загального строку притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного арешту строком на 10 дібстановив 11 місяців (з моменту винесення Ленінським районним судом м. Харкова постанови від 19 листопада 2004 року про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, до винесення Верховним Судом України від 7 вересня 2005 року постанови від 7 вересня 2005 року про закриття провадження в адміністративній справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП).

Згідно із довідки за підписом заступника начальника РП Ленінського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 23 листопада 2004 року ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні в лікарняному закладі під конвоєм, так як він 23 листопада 2004 року був затриманий співробітниками міліції в приміщенні Ленінського районного суду м. Харкова на підставі постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2004 року (а. с. 108, т. 2).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), встановивши факт незаконного застосування до позивача адміністративного арешту, дійшов правильного висновку про наявність передбачених законом, підстав для відшкодування на його користь за рахунок коштів державного бюджету моральної шкоди у розмірі 15 158 грн. Визначаючи розмір моральної шкоди, апеляційний суд правильно застосував роз'яснення, надані судам у п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (v0004700-95) (з відповідними змінами) "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", положення ст. ст. 23, 1167 ЦК України та виходив із вимог розумності та справедливості.

Такі висновки апеляційного суду є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи.

Доводи касаційних скарг та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги Державної казначейської служби України та заступника прокурора Харківської області відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 20 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.