Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Голяшкіна О.В.,

Донця О.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "МАСТ" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "МАСТ" до Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

ТОВ Науково-виробниче підприємство "МАСТ" звернулося до суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Львівській області, у якому просило:

визнати протиправними дії відповідача, які полягають у включенні Товариства до Плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства суб'єктами господарювання у ІІІ кварталі 2015 року Державною екологічною інспекцією;

зобов'язати відповідача виключити Товариство з Плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства суб'єктами господарювання у ІІІ кварталі 2015 року Державною екологічною інспекцією.

Позов мотивований протиправністю спірних дій відповідача як таких, що вчинені під час дії мораторію, запровадженого пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (71-19) .

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ТОВ Науково-виробниче підприємство "МАСТ", із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ Науково-виробниче підприємство "МАСТ" включено до Переліку суб'єктів господарювання Львівської області із високим ступенем ризику господарської діяльності для навколишнього природного середовища, затвердженого Головою Львівської обласної державної адміністрації.

Державною екологічною інспекцією у Львівській області складено План заходів державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства суб'єктами господарювання у ІІІ кварталі 2015 року, який затверджений головою Держекоінспекції України. До переліку суб'єктів господарювання, щодо яких будуть проводитись планові заходи, за № 47 включено ТОВ Науково-виробниче підприємство "МАСТ". Дата початку проведення перевірки позивача запланована на 01 вересня 2015 року зі строком проведення до 15 днів.

04 серпня 2015 року позивачеві надіслано повідомлення № 02-57 про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в період з 01 вересня 2015 року по 07 вересня 2015 року.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що Державна екологічна інспекція у Львівській області при включенні Товариства до Плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства суб'єктами господарювання у ІІІ кварталі 2015 року діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з такими висновками судів з огляду на наступне.

Основною підставою для звернення до суду з цим позовом, доводи якого покладені й в основу касаційної скарги, є твердження позивача про протиправність оскаржуваних дій відповідача, адже, на думку позивача, на час виникнення спірних правовідносин (серпень-вересень 2015 року) діяв мораторій на проведення перевірок контролюючими органами згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (71-19) , а Товариство не відноситься до суб'єктів господарювання, на яких дія цього мораторію не поширюється, та відповідної заявки не подавало.

Так, названою нормою встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) . Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) , з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Колегія суддів зазначає, що вказаний Закон направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів та передбачає внесення змін до податкового законодавства, і за своєю метою та змістом покликаний врегулювати саме податкові, а не будь-які інші правовідносини, зокрема й ті, які виникають у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Вказаним Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності тих контролюючих органів, про які йдеться у пункті 41.1 статті 41 цього Кодексу. Зокрема, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.

Таким чином, обмеження на проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами, встановлений Законом № 71-VІІІ (71-19) , стосується виключно контролюючих органів, визначених у підпункті 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, до яких відповідач не віднесений.

Отже, вірними є висновки судів щодо непоширення на спірні правовідносини дії пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (71-19) .

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що законодавцем прийнято два нормативно-правових акти, якими запроваджено мораторії на проведення перевірок суб'єктів господарювання, а саме:

- Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (71-19) , згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень якого у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) ;

- Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (76-19) , згідно з пунктом 8 Прикінцевих положень якого перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

З наведеного вбачається, що норми Закону № 76-VІІІ (76-19) стосуються всіх контролюючих органів, крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України, тоді як норми Закону № 71-VІІІ (71-19) стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, тобто Державної фіскальної служби України та її територіальних органів, адже критеріями визначення переліку суб'єктів господарювання, на яких такі обмеження не поширюються, є, зокрема, обсяг доходу за попередній календарний рік, а також певний вид діяльності чи імпорт певного виду товарів.

Такі положення вказаних нормативних актів роблять послідовною позицію законодавчого органу, яким в один день прийняті різні за змістом норми щодо одних і тих самих правовідносин, зокрема, щодо обмеження повноважень контролюючих органів у проведенні перевірок суб'єктів господарювання.

Відтак, правовідносини, пов'язані із встановленням обмеження на проведення перевірок органами Державної екологічної інспекції регулювались саме Законом № 76-VIII (76-19) , а не Законом № 71-VIII (71-19) , та в часовому вираженні тривали протягом січня-червня 2015 року і закінчились з 01 липня 2015 року.

Натомість, позивача у серпні 2015 року включено до Плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства суб'єктами господарювання у ІІІ кварталі 2015 року, відповідна перевірка запланована на вересень 2015 року, що узгоджується з обмеженнями на проведення перевірок, встановленими Законом № 76-VIII (76-19) .

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо правомірності спірних дій відповідача.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги вірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанції надана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень не допущено.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "МАСТ" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.