Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С.,

Умнової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк", уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова СвітланаВолодимирівна, про визнання правочинів недійсними, скасування реєстраційних записів, зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_2, поданоюпредставником - ОСОБА_4, на рішення апеляційного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року,

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 05 липня 2007 року між ним та публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (далі - ПАТ "Кредитпромбанк") було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого йому надані кредитні кошти у розмірі 295 тис. доларів США на строк до 05 липня 2032 року. Додатковим договором № 2 від 07 жовтня 2008 року сторони визначили інший розмір процентів за користування кредитом. З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором вони того ж дня уклали договір іпотеки, предметом якого є земельна ділянка по АДРЕСА_1. У подальшому ПАТ "Кредитпромбанк" відчужив право вимоги за вказаними вище договорами публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"). Посилався на те, що у порушення Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту кредитний договір не містив графіків платежу у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів, вартості супутніх послуг, інших фінансових зобов'язань; банк не попередив його, що він несе валютні ризики; йому не було надано інформації щодо методики, яка використовується для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами; в іпотеку передано майно, право власності на яке він на момент укладення не набув, оскільки таке право мало виникнути в майбутньому.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просив визнати кредитний договір та договір іпотеки від 05 липня 2007 року недійсними; скасувати реєстраційний запис про державну реєстрацію іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію договору іпотеки, виданого 05 липня 2007 року; скасувати в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна реєстраційний запис заборони на нерухоме майно від 05 липня 2007 року; зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" здійснити зарахування платежів, внесених ОСОБА_2 за кредитним договором від 05 липня 2007 року, в рахунок повернення суми, отриманої ОСОБА_2 за кредитним договором від 05 липня 2007 року.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06 вересня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано кредитний договір від 05 липня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ "Кредитпромбанк", недійсним; визнано договір іпотеки від 05 липня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ "Кредитпромбанк", недійсним; скасовано реєстраційний запис про державну реєстрацію іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію договору іпотеки, виданий 05 липня 2007 року; скасовано реєстраційний запис про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна заборону на нерухоме майно реєстраційний номер обтяження від 05 липня 2007 року. Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк", здійснити зарахування платежів, внесених ОСОБА_2, за кредитним договором від 05 липня 2007 року в рахунок повернення суми, отриманої ОСОБА_2 за кредитним договором від 05 липня 2007 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року рішення районного суду скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що 05 липня 2007 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_2 було укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останньому надані кредитні кошти у розмірі 295 тис. доларів США на строк до 05 липня 2032 року. Додатковим договором № 2 від 07 жовтня 2008 року сторони визначили інший розмір процентів за користування кредитом. З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором вони того ж дня уклали договір іпотеки, предметом якого є земельна ділянка по АДРЕСА_1. У подальшому ПАТ "Кредитпромбанк" відчужив право вимоги за вказаними вище договорами ПАТ "Дельта Банк".

Пред'являючи позов, ОСОБА_2 посилався на те, що у порушення Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту кредитний договір не містив графіків платежу у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів, вартості супутніх послуг, інших фінансових зобов'язань; банк не попередив його, що він несе валютні ризики; йому не було надано інформації щодо методики, яка використовується для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами; в іпотеку передано майно, право власності на яке він на момент укладення не набув, оскільки таке право мало виникнути в майбутньому.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені Постановою Правління Національного банку України № 168 від 10 травня 2007 року (z0541-07) , встановлюють надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту і мають бути оплачені споживачем згідно з вимогами законодавства України.

Відповідно до останнього абзацу ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену ст. ст. 15, 23 цього Закону.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов обґрунтованого висновку про те, що умови кредитного договору не суперечать ЦК України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства і позивач був ознайомлений з умовами кредитування. Крім того, порушень щодо передачі земельної ділянки в іпотеку не було.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходяться поза межами повноважень касаційного суду (ст. 335 ЦПК України), і висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_4, відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.