Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Пасічник С.С., Швець В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, третя особа - начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області Козицький Віктор Іванович про поновлення на публічній службі,-

У лютому 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог - а.с. 107-108) про скасування наказу ГУ МВС України в Харківській області від 29.12.2012 р. № 1678 та наказу ГУ МВС України від 15.01.2013 р. № 9о/с про звільнення його з органів внутрішніх справ, поновлення на посаді старшого оперуповноваженого служби карного розшуку Червонозаводського РВ ГУ МВС України в Харківській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16.01.2013 р. по день винесення рішення у даній справі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013 р. скасовано рішення суду першої інстанції, позов задоволено.

З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалене апеляційним судом рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до пункту "є" статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 р. № 114 (114-91-п) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого служби карного розшуку Червонозаводського РВ ГУМВС України в Харківській області.

Наказом ГУ МВС України в Харківській області від 29.12.2012 р. № 1678 за порушення службової дисципліни наказано звільнити старшого оперуповноваженого СКР Червонозаводського РВ ХМУ ГУМВС в області майора міліції ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ (а.с. 44-45).

Підставою для винесення вказаного наказу стали результати службового розслідування за фактом порушення позивачем службової дисципліни.

Так, в порушення вимог пункту 2.1. Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС України від 22.02.2001 р. № 185 (z0272-01) , позивачем протоколи про адміністративні правопорушення за статтею 44 КУпАП відносно громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не складались.

В порушення вимог пункту 3 статті 11 Закону України "Про міліцію" 04.10.2012 р., не маючи у своєму провадженні відповідних матеріалів, позивач безпідставно викликав до Червонозаводського РВ громадянина ОСОБА_8 та утримував його до 21:00. За час перебування ОСОБА_8 позивач будь-яких документів стосовно підстав перебування останнього у приміщенні органу внутрішніх справ не склав.

Крім того, за результатами перевірки стану додержання позивачем вимог режиму секретності щодо порядку утворення, надання грифу секретності, реєстрації, зберігання, поводження із секретними та з обмеженим доступом документами, встановлено порушення останнім вимог пункту 322 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2003 р. № 1561-12 та підпунктів 3.20, 3.28, 3.31 Інструкції про організацію оперативно-розшукової діяльності в органах внутрішніх справи України, затвердженої наказом МВС України від 17.07.2004р. № 007 (а.с. 36-40).

Наказом ГУМВС України в Харківській області № 9 о/с від 15.01.2013 р. позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил на підставі пункту "є" статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України за порушення дисципліни (а.с.10).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що при визначенні такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, відповідачем не було враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи, її ставлення до виконання службових обов'язків. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного впливу, однак відповідачем не було надано обгрунтування співрозмірності здійснених позивачем порушень і застосування такого виду дисциплінарного впливу.

Крім того, апеляційний суд виходив з того, що позивачем не було допущено проступок, за який передбачена дисциплінарна відповідальність у виді звільнення з органів внутрішніх справ, що є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Жодних обгрунтувань, у чому полягає їх особлива тяжкість, а також доказів встановлення умисності допущених позивачем порушень та настання тяжких наслідків, які мали місце внаслідок допущеного порушення, у матеріалах справи немає.

З такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки суду не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи факт вчинення позивачем проступку, за який передбачений крайній захід дисциплінарного впливу - звільнення з органів внутрішніх справ, встановлено не було, доказів умисного допущених позивачем порушень та настання тяжких наслідків, які мали місце внаслідок допущеного такого порушення, відповідачем не надано, а тому апеляційний суд обгрунтовано прийняв рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційним судом правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013 р. у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .