Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Черпіцька Л.Т.,

Швед Е.Ю.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення дій, -

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі, в якому просив: визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Красилівському районі шодо відмови йому у перерахунку пенсії у розмірі 90% від розміру зарплати; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Красилівському районі здійснити з 1 грудня 2015 року перерахунок та виплату йому пенсії з розрахунку 90 відсотків від суми заробітної плати в розмірі, зазначеному у довідці прокуратури Хмельницької області від 04 лютого 2016 року № 18-243 вих. 16 без обмеження граничного розміру пенсії; допустити негайне виконання постанови суду.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій Пенсійного фонду щодо відмови здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 із розрахунку 90 % від його середнього заробітку на підставі довідки від 04 лютого 2016 року № 18-243 вих. 16 як таких, що всупереч вимогам статті 22 Конституції України звужують обсяг прав позивача.

Постановою Красилівського районного суду Хмельницької області від 07 червня 2016 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури на підставі поданої ОСОБА_2 заяви від 29 березня 2016 року.; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області здійснити з 01 квітня 2016 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 в розмірі 90 % відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII в редакції від 05.11.1991 року у зв'язку з підвищенням заробітної плати за посадою, з якої була призначена пенсія, у відповідності до довідки прокуратури Хмельницької області № 18-243 вих-16 від 04 лютого 2016 року без обмеження максимального розміру пенсії, з врахуванням виплачених сум. Постанову звернуто до негайного виконання у межах суми стягнення на користь ОСОБА_2 перерахованої пенсії за один місяць з Державного бюджету України.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року постанову Красилівського районного суду Хмельницької області від 07 червня 2016 року скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Красилівському районі Хмельницької області та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) .

29 березня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до довідки прокуратури Хмельницької області від 04.02.2016 № 18-243 вих-16.

Листом відповідача від 31.03.2016 № 2125/02 ОСОБА_2 відмовлено в перерахунку пенсії.

Вважаючи незаконними дії Пенсійного фонду щодо відмови здійснити перерахунок пенсії, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з наявності у позивача права на перерахунок пенсії із розрахунку 90 % від його середнього заробітку на підставі довідки від 04.02.2016 № 18-243 вих-16.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що норми законодавства, на підставі яких позивач просить перерахувати йому пенсію, на момент звернення ОСОБА_2 до Пенсійного фонду за перерахунком втратили чинність, а отже відповідачем правомірно відмовлено позивачу у задоволенні заяви про перерахунок пенсії.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне. Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 року № 76-VIII (76-19) внесено зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, зокрема частину вісімнадцяту викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

15.07.2015 року набув чинності Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII (1697-18) .

Відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII (1697-18) визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення: Закон України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ (1789-12) , крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 4 статті 16, абзацу першого частини 2 статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини 5 статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Таким чином, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

Згідно з частиною 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що зазначені зміни законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ при призначені пенсії, а лише покладають визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури на Кабінет Міністрів України.

Поряд з цим, на час звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт прийнято не було.

З 15 грудня 2015 року та на час виникнення спірних правовідносин діючим законодавством України не було визначено механізму перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ (1789-12) .

Відсутність на час звернення позивача до відповідача затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, не є доказом неправомірності дій відповідача.

Колегія суддів звертає увагу, що за змістом рішення "Великода проти України" від 03.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансуінтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

За таких обставин, беручи до уваги встановлені судами обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення судами не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.