Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів:

Висоцької В.С., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,

Карпенко С.О., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_8, про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, за касаційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_9 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 23 березня 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, обґрунтовуючи який вказала, що відповідач з 2010 року не проживає в належній їй на праві приватної власності квартирі без поважних причин і не бере участі в оплаті житлово-комунальних послуг.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просила визнати ОСОБА_7 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 з підстав, встановлених ст. 405 ЦК України.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 23 березня 2016 року, позов ОСОБА_6 задоволено.

Визнано ОСОБА_7 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 243 грн 60 коп. у відшкодування судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_7 - ОСОБА_9 просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 324 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, керуючись ст. 405 ЦК України, обґрунтовано виходив з того, що відповідач не мешкає без поважних причин у спірному житловому приміщенні, яке належить на праві приватної власності позивачу, понад один рік, а тому втратила право користування житлом.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1. У зазначеній квартирі також зареєстрована відповідач ОСОБА_7, яка є дочкою позивача.

Відповідач з 2010 року не проживає в спірній квартирі без поважних причин.

Відповідно до частини другої статті 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

У зв'язку з доведеністю факту не проживання відповідача в належній позивачу на праві приватної власності квартирі без поважних причин понад один рік, є законні підстави для визнання її такою, що втратила право користування квартирою.

Також судами встановлено та підтверджено поясненнями представника відповідача і третьої особи факт тривалого не проживання відповідача в квартирі позивача без поважних причин.

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 19 листопада 2015 року відмовлено ОСОБА_7 у визнанні права власності на Ѕ частини квартири, в порядку спадкування майна батька ОСОБА_10

Крім того, ОСОБА_7 є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_2, на підставі свідоцтва про спадщину за законом від 16 травня 2014 року, після смерті батька ОСОБА_10

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову, а скарга не містить жодних посилань на поважність причин відсутності відповідача у спірному житловому приміщенні.

Касаційна скарга не містить доводів на спростування вказаних висновків судів попередніх інстанцій, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_9 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 23 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.