Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М. (доповідач), Рецебуринського Ю.Й., Штульман І.В.,

здійснивши касаційному порядку попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (далі - УМВС) про скасування наказу щодо його звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди за касаційною скаргою позивача на судові рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року, Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2016 року,

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

визнати незаконним та скасувати наказ УМВС від 13 серпня 2015 року № 272 о/с про його звільнення з органів внутрішніх справ;

поновити на посаді командира взводу роти патрульної служби особливого призначення підпорядкованої Головному управлінню національної поліції в Сумській області;

стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 серпня 2015 року по 13 січня 2016 року в сумі 29 195,65 грн. та 25 000 грн. компенсацію за моральні страждання.

Посилався на незаконність звільнення, тому що не вчиняв вчинків, які б дискредитували звання рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року, залишеною без змін Харківським апеляційним адміністративним судом від 4 квітня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з доведеності факту дискредитації позивачем звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яке виразилося в налагодженні спільно з іншими громадянами каналу незаконного постачання зброї із зони проведення антитерористичної операції та самовільного залишення місця служби.

У касаційній скарзі позивач, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Вказує на те, що докази вчинення ним проступків не досліджувалися судами, а сам висновок службового розслідування не може бути доказом по справі, тому що ґрунтується на матеріалах кримінального провадження.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

На час виникнення спірних правовідносин порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулювалися Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (3460-15) (далі - Дисциплінарний статут), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 р. N 114 (114-91-п) (далі - Положення).

Зокрема, статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції (254к/96-ВР) і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

За змістом статті 7 цього нормативного акту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі, за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63-65 Положення. Окремо пунктами 66 і 67 Положення передбачені підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.

Згідно фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, наказом УМВС від 13 серпня 2015 року № 272 о/с ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справу у запас Збройних Сил України за пунктом 66 (скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ). Підставою до прийняття такого рішення стали результати службового розслідування, відповідно до яких позивач самовільно без необхідності залишив місце служби під час виконання обов'язків в зоні проведення антитерористичної операції, йому вручена підозра у вчиненні кримінальних правопорушень, пов'язаних із незаконним постачанням зброї із зони проведення антитерористичної операції до м. Суми.

Зазначені обставини дають підстави вважати, що дії, вчинені ОСОБА_4, дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, тому суди першої і апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про безпідставність позову.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновок судів не спростовують і не дають підстав вважати судові рішення такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права. Як установлено судами, ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справ не за вчинення кримінального правопорушення, яке повинно бути доведеним відповідним рішенням суду, а за вчинок, який дискредитує звання працівника органів внутрішніх справ. Факт вчиненого ґрунтується на результатах службового розслідування, які, в свою чергу, базуються на матеріалах кримінального провадження.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а судові рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22 січня 2016 року, Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.