Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Маляренка А.В., Леванчука А.О., Ситнік О.М., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Красноармійської міської ради Донецької області про надання додаткового строку для прийняття спадщини, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 20 квітня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом, на обґрунтування якого зазначав, що згідно свідоцтва про смерть, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Красноармійську реєстраційної служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_7, який постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1.

Після смерті батька залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, розташованої за вищезгаданою адресою, призначеної для обслуговування жилого будинку та господарських будівель.

Єдиним спадкоємцем вказаного майна є ОСОБА_6 Крім нього, інших спадкоємців немає, так як мати, ОСОБА_8, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 що підтверджується свідоцтвом виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Красноармійську реєстраційної служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області.

Позивач зазначає, що він вирішив оформити спадщину, яка відкрилась після смерті батька, та звернувся до державного нотаріуса Першої Красноармійської державної нотаріальної контори, щодо подання заяви про прийняття спадщини та подальшого оформлення своїх спадкових прав, але нотаріусом йому в видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено, в зв'язку з тим, що ним було пропущено шестимісячний строк, встановлений законом, для прийняття спадщини.

Позивач вказує, що строк для прийняття спадщини пропущено ним з поважних причин, оскільки з 02 вересня 2013 року по 11 вересня 2013 року він знаходився на лікуванні у Славській міській лікарні з діагнозом ХОЗЛ в стадії загострення ДН II ступеня.

Позивач вважає, що зазначені ним обставини є поважними та дають йому підставу для звернення до суду для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_7 та просить позов задовольнити.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 20 квітня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте рішення судів першої та апеляційної інстанцій зазначеним вимогам норм процесуального права не відповідають.

Судами встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого 23 березня 1960 року Красноармійським РАГС Сталинської області, батьками ОСОБА_6 є ОСОБА_7 та ОСОБА_9

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Красноармійську Красноармійського міськрайонного управління юстиції Донецької області від 14 листопада 2012 року, ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 про, що зроблено відповідний актовий запис № 869.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Красноармійську Красноармійського міськрайонного управління юстиції Донецької області від 12 березня 2013 року, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 про, що зроблено відповідний актовий запис № 193.

Про смерть спадкодавця ОСОБА_7, позивач знав в цей же день, вказана обставина ним не заперечується.

Отже, строк для подання заяви на прийняття спадщини для позивача збіг 08 вересня 2013 року.

Згідно постанови державного нотаріуса Першої Красноармійської нотаріальної контори від 13 листопада 2015 року, ОСОБА_6 було відмовлено у видачі свідоцтва про права на спадщину на майно померлого батька ОСОБА_10, у зв'язку із пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України, завдання цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 6 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2007 року "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) , вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Ураховуючи викладене, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви і ці обставини визнані судом поважними.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_6 не мав можливості своєчасно приїхати до м. Крамасноармійська та подати до нотаріальної контори документи про прийняття спадщини за браком коштів. Як вбачається з його трудової книжки на він офіційно не працює. Зі Львівської області їхати більше 1 000 км, що потребує певних витрат.

Крім того, слід зазначити, що строк для подання заяви на прийняття спадщини для позивача збіг 08 вересня 2013 року, однакзгідно довідки Славської міської лікарні Сколівського району від 29 грудня 2015 року № 17 ОСОБА_6 знаходився на амбулаторному лікуванні у Славській міській лікарні з діагнозом ХОЗЛ в стадії загострення ДН II ступеня у період з 02 вересня 2013 року по 11 вересня 2013 року.

Інших спадкоємців крім позивача не має.

Таким чином, позивач позбавлений можливості отримати у спадщину батьківський будинок.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції вищенаведеного не врахували та дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки брак коштів для приїзду зі Львівської області до Донецької області для оформлення у спадщину батьківського будинку єдиним спадкоємцем є істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України установлено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій всупереч вимогам ст. ст. 212, 214, 303 ЦПК України (1618-15) порушили норми процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, тому колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 01 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 20 квітня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.