Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Умнової О.В., Фаловської І.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 28 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 27 січня 2016 року,

У липні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з указаним позовом, мотивуючи тим, що за умовами кредитного договору від 6 лютого 2007 року, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4, останній отримав кредит у розмірі 990 доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Згодом кредитний ліміт було збільшено до 1 000 грн. Станом на 17 січня 2015 року за відповідачем рахується заборгованість по відсоткам, нарахованим на прострочену заборгованість по кредиту за період з 17 січня 2012 року по 17 січня 2013 року у розмірі 700,95 доларів США, що еквівалентно 11 124,83 грн, яку просив стягнути з відповідача.

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 28 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 27 січня 2016 року, провадження за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, в частині стягнення з ОСОБА_4 відсотків за період з 17 січня 2012 року по 30 вересня 2013 року закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

У задоволенні позовних вимог. про стягнення заборгованості по кредитному договору від 6 лютого 2007 року у загальному розмірі 11 124,08 грн відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України (435-15) ).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України (435-15) ).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, на підставі наданих доказів, яким дав оцінку, встановив, що строк дії картки закінчився у лютому 2009 року, нова картка з новим строком,яка є способом виконання зобов'язання щодо повернення простроченого кредиту, процентів і неустойки,не видавалась, з даним позовом банк звернувся у липні 2015 року та прийшов до правильного висновку про пропуск банком строку позовної давності

Висновок суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити, рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 28 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 27 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.