Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про визнання незаконними вимоги та зобов'язання припинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Львівської області від 3 грудня 2015 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи тим, що 20 червня 2014 року при відкритті договору депозиту відповідач без укладення будь - якого договору надав йому кредитну картку Універсальна № НОМЕР_1 по якій з ініціативи відповідача, без відома і згоди позивача відкрито кредитну лінію на суму 9 000 грн. Вважав, що вказану картку йому надали як рекламну пропозицію банку, оскільки така ним не замовлялася, договори кредиту з ним не укладалися, а тому жодних обов'язків для нього вказана картка не створювала. Кредитну картку не використовував.

2 грудня 2014 року, у період часу з 14.53 год. по 15.15 год. при отриманні повідомлення та перевірці кредитної картки ним було виявлено, що кредитна картка була використана сторонньою особою та по ній було проведено переказ коштів двома несанкціонованими трансакціями на загальну суму 8 510 грн. Зазначав, що в указаний час він знаходився у м. Львові у відділенні Дельта-Банку за адресою м. Львів, вул. В. Великого, 34, про що свідчить виписка та квитанція Дельта-Банку. Після отримання такої інформації він звернувся по телефону гарячої лінії ПАТ "Приватбанк" з повідомленням про шахрайське витрачання його коштів сторонньою особою з метою забезпечення для відповідача можливості заблокувати подальші виплати за цією кредитною карткою.

Також, зазначав, що 2 грудня 2014 року з 14.00 год. у нього перестав працювати мобільний телефон, а наступного дня в салоні мобільного оператора Київстар він відновив свою сім-карту, і йому повідомили, що невідомою особою 2 грудня 2014 року відбулась заміна його сім-карти.

3 грудня 2014 року він звернувся до правоохоронних органів з заявою про порушення кримінальної справи по факту шахрайського витрачання коштів банку сторонньою особою через використання кредитної картки та до ПАТ "Приватбанк" з письмовою заявою про надання повної інформації про несанкціоновані трансакції зі зняття коштів з кредитної картки, а саме місце, час, спосіб їх зняття, призначення платежу тощо.

24 грудня 2014 року від ПАТ "Приватбанк" отримав відповідь у якій йому повідомили, що він зобов'язаний погасити заборгованість по кредитній картці з оплатою процентів.

Вважав, що вимоги про сплату основної суми кредиту та процентів за кредитною карткою № НОМЕР_1 є незаконними та безпідставними, оскільки анкета - заява, яку ПАТ КБ "ПриватБанк" вважає кредитним договором, датована 26 грудня 2014 року, а кошти були зняті раніше - 2 грудня 2014 року.

Ураховуючи наведене та уточнення позовних вимог, просив визнати незаконними вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо сплати ним суми кредиту в розмірі 8 510 грн, знятої 2 грудня 2014 року з кредитної картки і процентів за користування кредитом та зобов'язати ПАТ КБ "ПриватБанк" припинити дії з вимагання з нього зазначених сум.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 24 червня 2015 року позов задоволено.

Визнано незаконними вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_4 сплатити суму кредиту у розмірі 8 510 грн, знятої 2 грудня 2014 року з кредитної картки а також проценти за використання даної картки.

Зобов'язано ПАТ КБ "ПриватБанк" припини дії з вимагання від ОСОБА_4 сплатити суму вказаного кредиту знятої 2 грудня 2014 року з кредитної картки а також проценти за використання даної картки. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 3 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд на підставі наданих доказів та встановлених обставин справи, виходив із недоведеності позовних вимог. Зокрема, позивач не обґрунтував, яким чином йому надходили повідомлення про проведення переказів коштів, коли його сім-карта була заблокована з 14.00 год. 2 грудня 2014 року, а її заміна здійснена сторонньою особою.

Крім того, апеляційний суд прийшов до правильного висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту, оскільки вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором або інші докази вимагання від позивача кредитних коштів ПАТ КБ "ПриватБанк" відсутні, а захист права, яке може бути порушене в майбутньому не відповідає вимогам ч. 1 ст. 16 ЦК України.

Висновки суду відповідають вимогам закону та матеріалам справи, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення апеляційного суду Львівської області від 3 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.