Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Хопти С.Ф.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

ЗакропивногоО.В., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія", Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, третя особа - ОСОБА_4, про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 16 листопада 2015 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 29 вересня 2014 року біля будинку АДРЕСА_1 з вини водія ОСОБА_4, співробітника Управління державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (далі - УДСО), сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП). Внаслідок ДТП пошкоджено належний їй автомобіль марки "Хонда Сівік", номерний знак НОМЕР_1, вартість відновлювального ремонту якого становить 17 334 грн. Посилаючись на те, що приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" (далі - ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія", в якому застрахована цивільно-правова відповідальність УДСО, незважаючи на її звернення, у строк до 28 січня 2015 року не виплатило їй страхове відшкодування. Також їй завдана моральна шкода.

З урахуванням наведеного позивачка просила стягнути на її користь: з ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" страхове відшкодування у розмірі 7 189 грн 12 коп, пеню за прострочення виконання зобов'язання в сумі 2 577 грн 44 коп., інфляційні втрати в розмірі 2 524 грн 24 коп., три проценти річних у розмірі 137 грн 09 коп.; а з УДСО - 9 145 грн як різницю між страховою сумою та вартістю ремонту автомобіля, 1 тис. грн франшизи і 2 тис. грн моральної шкоди.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 16 листопада 2015 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" на користь ОСОБА_3 12 230 грн 21 коп. та 121 грн 80 коп. на відшкодування витрат. Стягнуто з Управління державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 10 144 грн 88 коп., на відшкодування моральної шкоди - 2 тис. грн, відшкодування витрат - 121 грн 80 коп. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

У касаційній скарзі ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" просить судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про стягнення страхового відшкодування в розмірі 7 189 грн 12 коп. та пені - 2 577 грн 44 коп., в іншій частині (ст. 625 ЦК України) в задоволенні позову відмовити.

Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області судові рішення не оскаржило, тому в цій частині судові рішення не переглядаються (ст. 335 ЦПК України).

Касаційна скаргазадоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з вимогами ст. 355 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_3 до ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія", суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що страховик не здійснив потерпілій в ДТП особі виплату страхового відшкодування, тому, крім, суми страхової виплати, суд стягнув з нього і суми, передбачені ст. 625 ЦК України, тобто встановлений індекс інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Зазначені висновки судів відповідають фактичним обставинам справи, установленим відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Судом установлено, що 29 вересня 2014 року біля будинку АДРЕСА_1 з вини водія ОСОБА_4, співробітника УДСО, сталася ДТП, унаслідок якої пошкоджено належний ОСОБА_3 автомобіль марки "Хонда Сівік", номерний знак НОМЕР_1. Вартість відновлювального ремонту становить 17 334 грн.

Оскільки у ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" застрахована цивільно-правова відповідальність УДСО, 31 жовтня 2014 року ОСОБА_3 згідно з вимогами ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" звернулася до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, надавши всі необхідні документи і згідно зі ст. 36 цього Закону України страховик у строк до 28 січня 2015 року (90 днів) повинен був виплатити їй страхове відшкодування.

Страхове відшкодування позивачка не отримала, у зв'язку з чим звернулася до суду.

Судом встановлено, що на момент звернення до суду із зазначеним позовом ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" не здійснило страхової виплати, у зв'язку з чим суд стягнув страхове відшкодування і суми, передбачені ст. 625 ЦК України. Такі висновки суду є правильними.

У ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договоромпро надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно зі ст. 16 цього Закону України договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначенійу договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 511 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Отже, аналіз норми ст. ст. 524, 533 - 535, 625 ЦК України свідчить про те, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.

Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника, яким у цих правовідносинах виступає страховик.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов'язаний здійснити страхове відшкодування.

Тобто правовідносини, які склалися між сторонами у справі на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 1 червня 2016 року № 6-927цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 16 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.