Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Завгородньої І.М., Мазур Л.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: відділ служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради по Шевченківському району, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі батька у вихованні дитини, за касаційною скаргою ОСОБА_5, яка діє через представника ОСОБА_6, на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2015 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2015 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив суд зобов'язати відповідача не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з дочкою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановити дні, по яких він буде забирати доньку до себе додому, першого та третього тижня кожного місяця з 17.00 години п'ятниці до 16.00 години неділі.

В обґрунтування вказаних вимог, позивач зазначив, що у період з 30 липня 2011 по 14 липня 2014 року перебував з відповідачем у шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу дитина проживає з матір'ю.

Розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району було встановлено порядок його участі у вихованні та спілкування з донькою. Відповідач це розпорядження не виконує, не надає йому можливості спілкуватися з дитиною, приховує від нього дитину, ігнорує його телефонні дзвінки, а тому він звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2015 року позов задоволено частково.

Визначено спосіб участі ОСОБА_4 у спілкування з донькою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та здійсненні її виховання, шляхом встановлення систематичних побачень за попередньою домовленістю із матір'ю дитини ОСОБА_5 її присутності, першого та третього тижня кожного місяця з 17.00 години п'ятниці до 16.00 години неділі з правом відвідування розважальних, освітніх закладів і закладів культури та з правом відвідування місця проживання батька за адресою: АДРЕСА_1.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції змінено, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Визначити спосіб участі ОСОБА_4 у спілкуванні з донькою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та здійсненні її виховання шляхом встановлення систематичних побачень за попередньою домовленістю з матір'ю дитини ОСОБА_5 без її присутності першого та третього тижня кожного місяця: суботу з 10-00 годин до 20-00 годин; неділя з 10-00 годин до 20-00 годин, з правом відвідування розважальних освітніх закладів культури та з правом відвідування місця проживання батька за адресою: АДРЕСА_1 без присутності матері дитини.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити вказані судові рішення, визначивши спосіб участі ОСОБА_4 у спілкуванні з донькою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та здійсненні її виховання шляхом встановлення систематичних побачень за попередньою домовленістю з матір'ю без її присутності першого та третього тижня кожного місяця: суботу з 10-00 годин до 17-00 годин, неділя з 10-00 годин до 20-00 годин, з правом відвідування розважальних, освітніх закладів і закладів культури та з правом відвідування місця проживання батька.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Згідно зі ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини передбачено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Перевіривши у відповідності до вимог статті 335 ЦПК України правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегією суддів встановлено, що судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень враховано вік дитини, її прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, внаслідок чого апеляційним судом встановлено спосіб участі батька у вихованні доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який відповідає інтересам дитини.

Таким чином, суди першої (в незміненій частині) та апеляційної інстанцій, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалили законні і обґрунтовані судові рішення, а тому підстав для їх скасування немає.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, яка діє через представника ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2015 року (в незміненій частині) та рішення апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.