Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Закропивного О.В., Журавель В.І., Штелик С.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", третя особа - виконуючий обов'язки директора дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" ОСОБА_5, про поновлення на роботі, скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за касаційною скаргою дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення апеляційного суду м. Києва від 23 червня 2016 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним вище позовом до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДК "Газ України"), третя особа - виконуючий обов'язки директора ДК "Газ України" ОСОБА_5, у якому просила суд: скасувати наказ виконуючого обов'язки директора ДК "Газ України" від 7 листопада 2014 року № 114 "Про дисциплінарне стягнення" щодо оголошення ОСОБА_4 догани; скасувати наказ виконуючого обов'язки директора ДК "Газ України" ОСОБА_5 від 26 листопада 2014 року № 295-П "Про звільнення ОСОБА_4."; поновити ОСОБА_4 на роботі на посаді начальника відділу роботи з персоналом ДК "Газ України"; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 27 листопада 2014 року до моменту фактичного поновлення на роботі, а також моральну шкоду в розмірі 30 тис. грн, спричинену внаслідок незаконного звільнення з роботи.

Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтувала тим, що з 24 листопада 1998 року вона працювала в ДК "Газ України", а з 1 жовтня 1999 року займала посади начальника відділу кадрів компанії, начальника управління по роботі з персоналом, начальника відділу по роботі з персоналом.

26 листопада 2014 року наказом виконуючого обов'язки директора ОСОБА_5 за № 295-П була звільнена з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених Положенням про кадрову службу і правилами внутрішнього розпорядку за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Звільнення позивач вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що проведено з грубим порушенням КЗпП України (322-08) , зокрема, оспорюваний наказ від 26 листопада 2014 року № 295-П був прийнятий з порушенням вимог ст. ст. 43, 148, 149 КЗпП України, а саме: не отримана попередня згода профспілкової організації ДК "Газ України" на звільнення позивача; застосовано дисциплінарне стягнення без встановлення строків для застосування дисциплінарного порушення; застосовано дисциплінарне стягнення без отримання письмових пояснень; створено умови для неможливості звернення до суду з позовом про скасування наказу від 7 листопада 2014 року № 114 "Про дисциплінарне стягнення", який прийнятий з порушенням вимог ст. 149 КЗпП України, а саме: не враховано ступінь тяжкості проступку - не встановлено вини позивача та не надана оцінка поважності причин відсутності позивача на роботі; не встановлено шкоди, заподіяної проступком; не враховано обставини, за якими вчинено проступок, а саме суттєве погіршення здоров'я та виконання контрольного доручення; не враховано попередню роботу працівника.

Внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_4 також було завдано моральну шкоду, тому остання просила суд захистити її права та задовольнити позов.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Справа в апеляційному порядку переглядалася судами неодноразово.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 23 червня 2016 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнано незаконним наказ від 7 листопада 2014 року № 114 "Про дисциплінарне стягненя" накладене на ОСОБА_4 у вигляді догани. Визнано незаконним наказ від 26 листопада 2014 року № 295-П "Про звільнення ОСОБА_4.". Поновлено ОСОБА_4 на роботі на посаді начальника відділу роботи з персоналом ДК "Газ України" з 27 листопада 2014 року. Стягнуто з ДК "Газ України" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 листопада 2014 року по 23 червня 2016 року у розмірі 616 696 грн 33 коп. без врахування обов'язкових платежів та внесків та моральну шкоду у розмірі 5 тис. грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій касаційній скарзі ДК "Газ України" просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду, оскільки викладені в касаційній скарзі доводи про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення потребують перевірки.

Керуючись ч. 5 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Справу за позовом ОСОБА_4 до дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", третя особа - виконуючий обов'язки директора дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" ОСОБА_5, про поновлення на роботі, скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди призначити до судового розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.