Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Маляренка А.В., Леванчука А.О., Ступак О.М., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут" про нарахування та виплату заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2016 року,

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 3 червня 2011 року, що набрало законної сили, скасовано наказ Львівського відділення державного підприємства "Український державний геологорозвідувальний інститут" (далі - ДП "Український державний геологорозвідувальний інститут") від 31 січня 2011 року № 5 "Про роботу Львівського відділення ДП "Український державний геологорозвідувальний інститут" на умовах неповного робочого тижня", на підставі якого їй встановили неповний робочий тиждень 0,2 ставки, одним робочим днем - понеділком. Внаслідок незаконності зміни відповідачем істотних умов праці мало місце вимушений прогул та наслідком цього стало нарахування їй заробітної плати із розрахунку 0,2 ставки.

З урахуванням наведеного ОСОБА_4 просила відновити їй незаконно змінені істотні умови праці у період з 5 квітня 2011 року по 16 січня 2012 року за час дії наказу від 31 січня 2011 року № 5; провести нарахування та виплатити різницю в окладі за весь час вимушеного прогулу за період з 05 квітня 2011 року по 16 січня 2012 року, а також зобов'язати відповідача сплатити з цієї суми обов'язкові податки та збори згідно із ч. 2 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 17 грудня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено. Зобов'язано ДП "Український державний геологорозвідувальний інститут" відновити ОСОБА_4 істотні умови праці, нарахувати їй заробітну плату у період з 5 квітня 2011 року по 16 січня 2012 року за час дії наказу від 31 січня 2011 року № 5. Зобов'язано ДП "Український державний геологорозвідувальний інститут" провести нарахування та виплатити різницю в окладі за весь час вимушеного прогулу за період з 5 квітня 2011 року по 16 січня 2012 року. Зобов'язано ДП "Український державний геологорозвідувальний інститут" сплатити обов'язкові податки та збори згідно із ч. 2 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційному порядку справа розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2015 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2016 року рішення апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2016 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 грудня 2014 року в частині задоволення позову скасовано у цій частині позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2016 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 грудня 2014 року в частині вирішення вимоги про зобов'язання ДП "Український державний геологорозвідувальний інститут" здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_4 різницю в окладі за час вимушеного прогулу за період з 5 квітня 2011 року до 16 січня 2012 року - скасовано, провадження у цій частині закрито.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення та ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в частині відновлення ОСОБА_4 істотні умови праці, зокрема нарахування заробітної плати в період з 05 квітня 2011 року по 16 січня 2012 року (за час дії наказу № 5 від 31 січня 2011 року), оскільки відновлення істотних умов праці можливе лише працюючому працівнику, а позивач 02 липня 2012 року звільнена у зв'язку із скороченням штату.

Крім того правильним є висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки є рішення яке набрало законної сили.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.