Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Закропивного О.В., Хопти С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справуза заявою ОСОБА_4 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою його представником - ОСОБА_5, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 28 квітня 2016 року,

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаною вище заявою, посилаючись на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 січня 2012 року, що набрало законної сили, його зобов'язано повернути Головному управлінню праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації автомобіль марки "Ауді А-4", який був виданий йому безкоштовно з числа гуманітарної допомоги, як батькові дитини-інваліда ОСОБА_6 Постановою Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2015 року № 803 (803-2015-п) внесено зміни до п. 41 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, де зазначено, що після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід, дитина-інвалід були забезпечені через органи соціального захисту населення, за бажанням членів їхніх сімей, спадкоємців, передається їм у власність безоплатно за рішенням Мінсоцполітики.

ОСОБА_4 вважав, що на момент звернення до суду із заявою в нього відсутній обов'язок повернути автомобіль Головному управлінню праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації, отже, судове рішення від 30 січня 2012 року не може бути виконане, а виконавчий лист, виданий на його підставі, не підлягає виконанню, тому просив суд визнати виконавчий лист № 2-221 від 19 жовтня 2012 року, виданий на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 січня 2012 року, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 28 квітня 2016 року, у задоволенні заяви ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника - ОСОБА_5, посилаючись на порушення судаминорм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_4, суди, правильно застосувавши положення ст. 369 ЦПК України, дійшли до правильного висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, навівши належні підстави того, що рішення суду, що набрало законної сили, має бути виконано, а наведена заявником підстава не підпадає під умови застосування ст. 369 ЦПК України.

Згідно з ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Згідно зі ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Аналогічні за змістом правові висновки висловлені й Верховним Судом України у постанові від 25 листопада 2015 року № 6-172цс15.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Ураховуючи викладене та положення ч. 1 ст. 342 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити ухвали судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану його представником - ОСОБА_5, відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 28 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.