Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Журавель В.І., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" про визнання незаконною відмову в прийнятті на роботу та зобов'язання до укладення трудового договору, відшкодування втрати заробітної плати за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 3 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 21 квітня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з лютого 2000 року він працював на посаді стивідора у державному підприємстві "Херсонський морський торговельний порт" (далі - ДП "Херсонський морський торговельний порт"). 1 листопада 2010 року у зв'язку з хворобою та отриманням статусу інваліда ІІІ групи він був переведений на посаду підсобного працівника на вищевказаному підприємстві. Після зняття інвалідності у січні 2015 року він неодноразово був тимчасово переведений на посаду стивідора на період планової відпустки інших працівників зазначеної вище посади.

Позивач указував про те, що 15 жовтня 2015 року його було переведено на посаду гардеробника, у цей же день він з письмовою заявою звернувся до відповідача про переведення його з посади гардеробника на посаду стивідора, проте у зв'язку з відмовою підприємства прийняти заяву, така заяви була зареєстрована лише 19 жовтня 2015 року й залишена без відповіді.

Зазначав про те, що він на протязі десяти років виконував роботу стивідора, має вищу освіту та відзнаки за трудові досягнення, а, отже, вищевказані дії відповідача, а саме відмова у прийнятті його на роботу, є незаконними.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив визнати відмову відповідача у переведенні його на посаду стивідора незаконною, зобов'язати ДП "Херсонський морський торговельний порт" перевести його на вищевказану посаду, стягнути з відповідача на його користь відшкодування втрати заробітної плати у розмірі 8 094 грн.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 3 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 21 квітня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли правильного висновку про те, що відсутні порушення відповідачем ст. 22 КЗпП України, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України), щодо будь-яких прямих або непрямих обмежень відповідачем його прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при переведенні працівників на іншу посаду.

Крім того, суди дійшли вірного висновку про те, що доводи позивача про перешкоди відповідачем у реєстрації спірної заяви є безпідставними, оскільки на підтвердження таких позивач належних доказів також не надав.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 3 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 21 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.