Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М. (доповідач), Рецебуринського Ю.Й., Штульман І.В.,

здійснивши в касаційному порядку попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Кабінету Міністрів України, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області (далі - ЦНЗСВ), управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради (далі - УПФ), Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області про стягнення коштів за касаційною скаргою позивачки на судові рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2015 року, Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2015 року,

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому просила:

зобов'язати Кабінет Міністрів України здійснити регулювання порядку та розміру щорічної допомоги до 5 травня через виділення з Державного бюджету України цільових грошових коштів;

стягнути з ЦНЗСВ недоплачену щорічну допомогу до 5 травня 2015 року в розмірі 6655 грн.

Посилалась на те, що має право на щорічну допомогу до 5 травня у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2015 року, залишеною без змін Харківським апеляційним адміністративним судом від 2 грудня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з правомірності нарахування і виплати соціальної допомоги до 5 травня 2015 року.

В касаційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове по суті позову. Вказує на те, що норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) є дотепер чинними і відповідачі зобов'язані виконувати їх.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

З оскаржуваних судових рішень вбачається, що позивачка є інвалідом війни І групи. У 2015 році їй виплачено одноразову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 2835 грн.

Такі дії відповідача відповідають закону з огляду на наступне.

Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VIII "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (80-19) установлено, що норми і положення статей 9, 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Закон набрав чинності, його положення у встановленому порядку не були визнані неконституційними, а тому він підлягає до виконання.

Враховуючи зазначені обставини, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про відмову у задоволенні позову.

Такий висновок судів попередніх інстанцій відповідає положенням постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року № 147 (147-2015-п) "Деякі питання виплати у 2015 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) і "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) , в якій вказано, що грошова допомога до 5 травня, передбачена Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та про жертви нацистських переслідувань" інвалідам війни І групи виплачується в розмірі 2835 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а судові рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2015 року, Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.