Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Коротуна В.М., суддів: Завгородньої І.М., Писаної Т.О., Мазур Л.М., Попович О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс" про захист прав споживача на інформацію, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу судді апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2016 року,

У жовтні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що 30 липня 2015 року ним надіслано на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс" (далі - ТОВ "Кредекс Фінанс") заяву, в якій просив надати йому належним чином завірену довідку чи в іншому виді інформацію з повним переліком документів, що стосувались договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 30 листопада 2007 року № 11261628000, укладеного між ним та АКІБ "УкрСиббанк" та були передані ТОВ "Кредекс Фінанс" на підставі договору факторингу від 20 квітня 2012 року № 05/12-КВ, укладеного між ТОВ "Кредекс Фінанс" та ТОВ "Вердикт Фінанс".

ТОВ "Кредекс Фінанс" листом від 05 серпня 2015 року відмовило ОСОБА_6 у наданні запитуваної інформації та копії документа з причини "чималого об'єму запитуваних документів".

З урахуванням вищевикладеного, ОСОБА_6 просив суд: визнати протиправною відмову ТОВ "Кредекс Фінанс" у задоволенні його заяви про надання інформації та копії документа від 30 липня 2015 року; зобов'язати ТОВ "Кредекс Фінанс" надати належним чином завірену довідку/чи в іншому виді інформацію, в якій буде вказаний повний перелік документів, що стосувались договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 30 листопада 2007 року № 11261628000 та були передані ТОВ "Кредекс Фінанс" на підставі договору факторингу № 05/12-КВ від 20 квітня 2012 року, укладеного між ТОВ "Кредекс Фінанс" та ТОВ "Вердикт Фінанс".

Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2015 року з підстав, передбачених ст. 121 ЦПК України, визнано неподаною та повернуто.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу передати до апеляційного суду для вирішення питання відкриття апеляційного провадження, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням апеляційним судом норм процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Визнаючи апеляційну скаргу неподаною та повертаючи її заявнику, суддя апеляційного суду виходив із того, що ОСОБА_6 не виконав вимоги ухвали судді апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 січня 2016 року, а саме не сплатив судовий збір у розмірі 535 грн 92 коп.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитися не можна з огляду на наступне.

Ухвалою судді апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 січня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2015 року залишено без руху, оскільки заявник не сплатив судовий збір.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Можливість (право) оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3.1 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 (va11p710-07) ).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 79 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Законом України "Про судовий збір" (3674-17) встановлено, що за подання заяв, скарг до суду на всій території України справляється судовий збір.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" (v0010740-14) , оскільки ст. 5 Закону України "Про судовий збір" не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад, ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Зважаючи на це, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про залишення апеляційної скарги без руху у зв'язку з несплатою суми судового збору за її подання та безпідставно відмовив позивачу у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, визнав її неподаною, повернувши заявнику, чим позбавив останнього права на апеляційне оскарження рішення суду як складової частини права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, розглянувши касаційну скаргу на ухвалу суду, суд касаційної інстанції скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 336, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу судді апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2016 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для відкриття апеляційного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.