Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В.,

Колодійчука В.М., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа - Львівське комунальне підприємство "Дністер", про демонтаж самочинно добудованого балкону до квартири, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 грудня 2015 року,

У квітні 2014 року Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачі здійснили самочинну добудову балкона до квартири АДРЕСА_1. 24 жовтня 2013 року адміністративною комісією Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, який остання сплатила у добровільному порядку. 11 лютого 2014 року на засіданні міжвідомчої комісії Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради було розглянуто звернення Львівського комунального підприємства "Дністер" (далі - ЛКП "Дністер") про самочинну добудову балкона у квартирі АДРЕСА_1 та вирішено, що він підлягає демонтажу, оскільки добудову консольного балкону до квартири виконано без погодженої проектної документації та дозволу органу місцевого самоврядування. 17 лютого 2014 року головою Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради винесено розпорядження "Про демонтаж самочинно добудованого балкона до квартири АДРЕСА_1", яким зобов'язано ОСОБА_3 демонтувати самочинно добудований балкон до 15 березня 2014 року. Проте, ОСОБА_3 у добровільному порядку не демонтував самочинно добудований балкон, що підтверджується відповідним актом ЛКП "Дністер" від 17 березня 2014 року.

Враховуючи викладене, Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради просила зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 демонтувати самочинно добудований балкон до квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 13 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22 грудня 2015 року, позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_3, ОСОБА_4 демонтувати самочинно добудований консольний балкон до квартири АДРЕСА_1. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши матеріали справи, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідачі не отримали у встановленому законом порядку дозволу на перепланування квартири, а саме на встановлення балкону, а тому такий підлягає знесенню.

Такі висновки колегія суддів вважає правильними і такими, що узгоджуються з матеріалами справи та вимогами закону.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1. У вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а. с. 11).

Згідно з технічним паспортом квартира розташована на п'ятому поверсі дванадцятиповерхового будинку та складається з двох кімнат, житловою площею 21,8 кв. м, у тому числі 1-ша кімната - 13,5 кв. м, 2-га кімната - 8,5 кв. м, кухня - 7,6 кв. м, ванна кімната - 3 кв. м, коридор - 3,5 кв. м. Загальна площа квартири - 36,6 кв. м. Висота приміщень - 2,55 м (а. с. 9).

Актом, складеним комісією ЛКП "Дністер", встановлено, що відповідачами самовільно без дозволу органів місцевого самоврядування облаштовано балкон розміром 1 м на 3 м (а. с. 8).

Розпорядженням Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради № 63 від 17 лютого 2014 року зобов'язано власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 демонтувати самочинно добудований консольний балкон до квартири, влаштування якого виконано без погодженої проектної документації, розрахунку несучої здатності конструкцій та дозволу органу місцевого самоврядування (а. с. 5).

Актом, складеним комісією ЛКП "Дністер", від 17 березня 2014 року встановлено, що ОСОБА_3 не виконав розпорядження Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради № 63 від 17 лютого 2014 року (а. с. 7).

Згідно відповіді Львівської міської ради від 26 березня 2014 року № 24-107 у діях відповідачів вбачається порушення вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) та нормативних актів у сфері містобудування (а. с. 59).

За змістом ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації.

Статтею 152 ЖК України, в редакції чинній на час виникнення спірних відносин, визначено, що переобладнання і перепланування квартири, що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

За змістом ст. 154 ЖК України виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів здійснюють контроль за утриманням будинків (квартир), що належать громадянам.

Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до п. 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 (572-92-п) , власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, гуртожитку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому.

Згідно з п. 1.4.1. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (z0927-05) , (далі - Правила № 76) переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 1.4.3. Правила № 76 (z0927-05) до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається. Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається (п. 1.4.4. Правила № 76 (z0927-05) ).

Разом з тим, відповідно до роз'яснень, викладених у п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" (v0006740-12) , вирішуючи позови про знесення самовільно збудованих (прибудованих, надбудованих) балконів, мансард, горищ тощо у багатоповерхових багатоквартирних будинках, суди повинні враховувати, що положення ст. 376 ЦК до цих правовідносин не застосовуються.

Отже суди дійшли вірного висновку про відсутність підстав для застосування ст. 376 ЦК України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вірно виходив із того, що відповідачі не отримали у встановленому законом порядку дозволу на перепланування квартири, а саме на встановлення балкону, а тому такий підлягає знесенню.

Встановлено, що місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про задоволення позову. Крім того, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, а при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків місцевого та апеляційного судів не впливають та їх не спростовують.

Керуючись статтями 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4відхилити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 13 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.