Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,

ЧерненкоВ.А., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 23 грудня 2015 року,

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 25 серпня 2013 року між сторонами укладено договір позики. За умовами договору ОСОБА_3 зобов'язався передати, а ОСОБА_4 прийняти у власність і своєчасно повернути (до 1 жовтня 2013 року) грошові кошти в розмірі 3 736 734 грн, що на дату укладання договору еквівалентно 458 495 доларів США. У визначений строк відповідач кошти не повернув, тому просив задовольнити позов і стягнути з відповідача на свою користь суму боргу позики, інфляційні втрати, 3 % річних, проценти за користування позикою та судові витрати.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 23 грудня 2015 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 борг за договором про надання позики від 25 серпня 2013 року в сумі 3 736 734 грн, 3 % річних 148 957 грн 50 коп, інфляційні втрати 1 127 057 грн 81 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Додатковим рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 вересня 2015 року доповнено рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 вересня 2015 року і стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 проценти за користування грошовими коштами в розмірі 516 914 грн 82 коп.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, з урахуванням норм ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив із того, що із змісту розписки убачається, що громадянин України ОСОБА_4 отримав від громадянина України ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 3 736 734 грн, що є еквівалентом 458 495 доларів США. Грошові кошти відповідач отримав у національній валюті України - гривні, тому повернення позики слід здійснити також у гривні.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами установлено, що 25 серпня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір про надання позики, за умовами п. 1.1 якого ОСОБА_3 зобов'язався передати, а ОСОБА_4 прийняти у власність і своєчасно повернути грошові кошти в розмірі 3 736 734 грн, що на день підписання договору еквівалентно 458 495 доларів США.

Пунктом 2.3 договору позики визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у термін до 1 жовтня 2013 року. Взяті на себе зобов'язання позичальник не виконав, коштів не повернув.

На підтвердження отримання грошових коштів, визначених договором позики, 25 серпня 2013 року ОСОБА_4 передав ОСОБА_3 відповідну розписку про отримання позики у розмірі 3 736 734 грн.

Поняття договору позики визначено у ст. 1046 ЦК України, згідно з якою за цим договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (п. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в ч. 2 ст. 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

У матеріалах справи міститься копія розписки, з якої убачається, що 25 серпня 2013 року ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 кошти у позику у розмірі 3 736 734 грн, що еквівалентно 458 495 доларів США.

Судам слід звернути увагу на посилання позивача на те, що у розписці визначений грошовий еквівалент в іноземній валюті. Громадянин ОСОБА_4 отримав від громадянина ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 3 736 734 грн, що є еквівалентом 458 495 доларів США.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, у яких грошовий еквівалент визначено в іноземній валюті, повернення позики прив'язане до курсу американського долара, а отже, висновок судів про часткове задоволення позову є передчасним та необґрунтованим.

Згідно із ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення судом норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги із скасуванням судових рішень та направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 23 грудня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.