Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Бухтіярової І.О., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області

на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року

у справі № 806/3011/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонтехсервіс"

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонтехсервіс" (далі - Товариство) звернулось в суд із позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - Інспекція) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 липня 2015 року № 0000712201, № 0000722201.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30 липня 2015 року № 0000712201, № 0000722201.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти рішення, яким направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Письмові заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відхилення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 28 жовтня 2015 року, Інспекція оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року у задоволенні клопотання Інспекції про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу податкового органу залишено без руху та надано заявнику апеляційної скарги строк для усунення її недоліків, а саме для сплати судового збору.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року апеляційну скаргу Інспекції повернуто у зв'язку із відсутністю підстав для звільнення від сплати судового збору та з огляду на невиконання вимог ухвали про залишення без руху апеляційної скарги.

3 серпня 2016 року Інспекція повторно подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Разом з касаційною скаргою подано заяву про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

В обгрунтування поважності підстав пропуску строку Інспекція вказувала на обставини попереднього звернення з апеляційною скаргою та її повернення у зв'язку з несплатою судового збору, а також посилалась на обставини відсутності коштів на сплату судового збору.

Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку названій заяві, зазначив, що зазначені обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку та не можуть бути підставами для його поновлення.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року апеляційну скаргу Інспекції залишено без руху з підстав визнання названих податковим органом підстав пропуску строку подання апеляційної скарги неповажними. Суд апеляційної інстанції у вказаній ухвалі зазначив, що відповідачем не надано доказів відсутності коштів для сплати судового збору з 23 грудня 2015 року до дати повторного подання апеляційної скарги із заявою про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху відповідач надіслав заяву про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

В обгрунтування поважності підстав пропуску процесуального строку подання апеляційної скарги відповідач зазначив, що кошти на сплату судового збору були відсутні, на підтвердження чого надав копії листів Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області від 30 березня 2016 року № 05-08/924, від 15 квітня 2016 року № 05-08/1126, від 9 червня 2016 року № 03-08/1648, від 10 червня 2016 року № 03-08-/1648, від 14 червня 2016 року № 03-08-/1705.

Згідно із вказаними документами, не проводяться платежі за платіжними дорученнями боржника (Інспекції) за всіма кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету та економічної класифікації видатків бюджету, крім захищених видатків, визначених Бюджетним кодексом України (2456-17) .

Як зазначив суд апеляційної інстанції, надані копії документів підтверджують обставини блокування рахунків та відсутності коштів на рахунках відповідача лише станом на 30 березня 2016 року, на 15 квітня 2016 року, на 02 червня 2016 року, на 09 червня 2016 року, на 10 червня 2016 року, на 14 червня 2016 року.

Відповідач вказував, що за період блокування рахунків виникла заборгованість зі сплати платежів до бюджету, не проводилась оплата за енергоносії та комунальні послуги, виникла заборгованість по сплаті останніх, внаслідок чого першочергово здійснювалась оплата заборгованості по платежам та податкам до бюджетів.

При цьому, як свідчать наявні у справі матеріали, Інспекцією не надано доказів відсутності коштів на рахунках податкового органу в інші періоди, аніж 30 березня 2016 року, 15 квітня 2016 року, 02 червня 2016 року, 09 червня 2016 року, 10 червня 2016 року, 14 червня 2016 року, як і не надано доказів оплати заборгованості по платежам та податкам до бюджету, подання бюджетного запиту щодо необхідності виділення коштів на сплату судового збору та внесення змін до бюджетних видатків та кошторису на 2016 рік, передбаченої в проекті кошторису на 2016 рік суми по коду КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки".

Суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану в касаційному порядку ухвалу від 19 вересня 2016 виходив із того, що названі відповідачем підстави пропуску процесуального строку не є поважними .

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

За змістом частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Разом з тим, названі відповідачем підстави не були поважними, адже залежали від його волевиявлення, не були об'єктивно непереборними, та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для подання апеляційної скарги.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для визнання поважними підстав пропуску строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сплати судового збору" від 22 травня 2015 року (484-19) , Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідачем не доведено на підставі належних та допустимих доказів відсутності належного фінансування Інспекції в інші періоди, аніж 30 березня 2016року, 15 квітня 2016 року, 02 червня 2016 року, 09 червня 2016 року, 10 червня 2016 року, 14 червня 2016 року, як і не надано доказів погашення заборгованості по платежам та податкам до бюджетів, що призвело до відсутності котів для сплати судового збору.

Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Як підтверджується матеріалами справи, з моменту постановлення судом апеляційної інстанції ухвали від 23 грудня 2015 року про повернення апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції відповідач протягом значного часу (понад 8 місяців) не вчиняв жодних процесуальних дій з метою оскарження рішення суду першої інстанції, як і не вчиняв дій з метою подання бюджетного запиту щодо необхідності виділення коштів на сплату судового збору та внесення змін до бюджетних видатків та кошторису на 2016 рік, передбаченої в проекті кошторису на 2016 рік суми по коду КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки", що вказує на недобросовісне користування належним відповідачу правом оскарження рішення суду першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов юридично правильного висновку про те, що неналежне бюджетне фінансування не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є обставиною, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Таким чином, оскільки причини пропуску строку оскарження рішення суду першої інстанції не є поважними, суд апеляційної інстанції з дотримання положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області відхилити, а ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.