Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Колодійчука В.М., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Гадяцької міської ради Полтавської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - відділ Держгеокадастру у Гадяцькому районі Полтавської області, про скасування рішення Гадяцької міської ради та визнання державних актів на право власності на земельну ділянку недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 15 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 30 березня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що за умовам договору дарування від 7 травня 2004 року його батько ОСОБА_7 подарував ОСОБА_5 та ОСОБА_6 4/5 частини будинку АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці місцевої Ради площею 1 188 кв. м. Земельна ділянка надавалась згідно рішення виконкому Гадяцької міської ради від 6 червня 1955 року. Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2007 року договір дарування визнано недійсним та поновлено право власності за ОСОБА_7 на 4/5 частини вказаного будинку. З незалежних від ОСОБА_7 причин він не зміг зареєструвати на себе право власності на будинок в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджено рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 11 травня 2010 року, яке рішенням апеляційного суду Полтавської області від 6 липня 2010 року в частині вселення ОСОБА_4 у вказаний будинок, залишено без змін. В ході розгляду даної справи в апеляційному суді Полтавської області позивача було визнано правонаступником у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 року його батька ОСОБА_7 Єдиним спадкоємцем всього його майна згідно заповіту від 18 червня 2008 року є позивач ОСОБА_4 Перед зверненням до Гадяцького районного суду Полтавської області з аналогічним позовом, але в порядку адміністративного судочинства, йому стало відомо, що відповідачі приватизували земельну ділянку за вищевказаною адресою.

Зазначив, що він не може повноцінно здійснювати свої права власника будинку, оскільки приватизація земельної ділянки одним із співвласників порушує законні права іншого співвласника, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів земельної ділянки.

Ураховуючи наведене, просив скасувати рішення Гадяцької міської ради Полтавської області від 8 липня 2005 року про передачу безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га, для ведення особистого селянського господарства 0,0188 га в

АДРЕСА_1 ОСОБА_5 та ОСОБА_6, державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1, виданого на ім'я ОСОБА_5, співвласник земельної ділянки ОСОБА_6, визнати недійсним, та визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0185 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1, виданого на ім'я ОСОБА_5, співвласник земельної ділянки ОСОБА_6

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 15 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 30 березня 2016 року, позов задоволено.

Скасовано рішення Гадяцької міської ради Полтавської області від 8 липня 2005 року про передачу безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га, для ведення особистого селянського господарства 0,0188 га в АДРЕСА_1 ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Визнано недійсним держаний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1, виданий 19 квітня 2006 року на ім'я ОСОБА_5, співвласник земельної ділянки ОСОБА_6

Визнано недійсним держаний акт на право власності на земельну ділянку,площею 0,0185 га ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1, виданий 19 квітня 2006 року на ім'я ОСОБА_5, співвласник земельної ділянки ОСОБА_6

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Задовольняючи позов, суди прийшли до правильного висновку, що оскільки рішенням суду, яке набрало чинності, визнано недійсним договір дарування 4/5 частин будинку, право власності на зазначену частину належить спадкоємцю ОСОБА_4, який відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину після померлого батька.

Передача земельної ділянки відповідача в спільну власність, порушує права та законні інтереси позивача, тому останній має право на повернення земельної ділянки до стану, який існував до порушення права власності.

Висновки суду відповідають вимогам закону та матеріалам справи, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 15 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 30 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.