Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Маринчак Н.Є., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року

у справі № 804/12702/14

за позовом Приватного підприємства фірми "Олбі"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Приватне підприємство фірма "Олбі" (далі - Підприємство) звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 липня 2014 року № 0009061501.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2015 року адміністративний позов Підприємства задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Інспекції на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2015 року.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти рішення, яким направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Письмові заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відхилення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, а саме повідомленням про вручення поштового відправлення, рішення суду першої інстанції отримано представником Інспекції 15 вересня 2015 року.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, інспекція оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2015 року апеляційну скаргу податкового органу залишено без руху та надано заявнику апеляційної скарги строк для усунення недоліків, а саме для сплатити судового збору у встановленому розмірі та надання документа про його сплату.

24 листопада 2015 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Інспекції про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2015 року апеляційну скаргу Інспекції повернуто у зв'язку із відсутністю підстав для звільнення від сплати судового збору та з огляду на невиконання вимог ухвали про залишення без руху апеляційної скарги.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 4 лютого 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання Інспекції про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2015 року, а касаційну скаргу повернуто податковому органу.

9 червня 2016 року Інспекція повторно подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Разом з нею було подано клопотання про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

В обгрунтування поважності підстав пропуску строку Інспекція вказувала на обставини попереднього звернення з апеляційною скаргою та її повернення у зв'язку з несплатою судового збору, а також посилалась на обставини касаційного оскарження ухвали апеляційного суду та відсутності коштів на сплату судового збору.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що зазначені обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку та не можуть бути підставами для його поновлення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2016 року апеляційну скаргу Інспекції залишено без руху з підстав ненадання документа про сплату судового збору та визнання названих податковим органом підстав пропуску строку подання апеляційної скарги неповажними.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху відповідач надіслав документ про сплату судового збору та заяву про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

В обгрунтування поважності підстав пропуску процесуального строку подання апеляційної скарги відповідач зазначив, що кошти на сплату судового збору на момент первинного подання апеляційної скарги, тобто у 2015 році, були відсутні.

Суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу від 07 вересня 2016 року, виходив із того, що названі відповідачем підстави пропуску процесуального строку не є поважними.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

За змістом частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Разом з тим, названі відповідачем підстави не є поважними, адже залежать від його волевиявлення, не є об'єктивно непереборними, та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для подання апеляційної скарги.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням у 2015 році установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сплати судового збору" від 22 травня 2015 року (484-19) , Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідачем не доведено на підставі належних та допустимих доказів відсутності належного фінансування Інспекції у 2016 році.

Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Як підтверджується матеріалами справи, з моменту постановлення судом касаційної інстанції ухвали від 4 лютого 2016 року про повернення касаційної скарги на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2015 року відповідач протягом чотирьох місяців не вчиняв жодних процесуальних дій з метою оскарження рішення суду першої інстанції, що вказує на недобросовісне користування належним відповідачу правом оскарження рішення суду першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов юридично правильного висновку про те, що неналежне бюджетне фінансування не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є обставиною, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Оскільки причини пропуску строку оскарження рішення суду першої інстанції не є поважними, суд апеляційної інстанції з дотриманням положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області відхилити, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.