Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Коротуна В.М., Мазур Л.М., Писаної Т.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення Апеляційного суду м. Києва від 05 травня 2016 року,

У червні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що 17 грудня 2012 року між ТОВ "Кредитні ініціативи" та публічним акціонерним банком "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "АКПІБ") було укладено договір відступлення права вимоги. ТОВ "Кредитні ініціативи" набуло права вимоги за кредитними договорами, укладеними банком, в тому числі і за кредитним договором від 03 липня 2007 року № 85, укладеними між ПАТ "АКПІБ" та ОСОБА_4. За умовами зазначеного кредитного договору ОСОБА_4 отримала грошові кошти у розмірі 900 000 грн та взяла на себе зобов'язання повернути їх та сплатити відповідні проценти. Проте відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, у зв'язку із чим станом на 13 травня 2015 року виникла заборгованість за кредитом у сумі 653 675 грн, за відсотками у розмірі 1 013 233 грн 46 коп. На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 03 липня 2007 року між банком та ОСОБА_5, банком та ОСОБА_6 було укладено договори поруки відповідно № 156 та № 157.

Враховуючи викладене, просив стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 солідарно заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 666 908 грн 46 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року в задоволенні позову ТОВ "Кредитні ініціативи" відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05 травня 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року скасовано в частині вимог до ОСОБА_4 та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" 623 148 грн 37 коп.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_4, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 337 ЦПК України установлено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України (435-15) .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_4 й ухвалюючи в цій частині нове рішення, суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, дійшов до обґрунтованого висновку, що з ОСОБА_4 на користь банку підлягають стягненню штрафні санкції, передбачені договором за неналежне виконання його умов, зокрема, проценти в розмірі 35 % річних від простроченої суми згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, за вирахуванням процентів, які вже були стягнуті рішенням суду разом з сумою тіла за кредитом.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог чинного ЦПК України (1618-15) на стадії касаційного розгляду справи неприпустимо.

В частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_5, ОСОБА_6 судове рішення не оскаржується, тому в силу ч. 1 ст. 335 ЦПК України в цій частиніне переглядається.

Отже, рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для його скасування відсутні, тому в силу вимог ч. 3 ст. 332 ЦПК України це рішення підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 05 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.