Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Євтушенко О.І., Колодійчука В.М., розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Виконавчого комітету Височанської селищної ради Харківського району Харківської області про поновлення порушеного права, визнання незаконним рішення, визнання недійсним кадастрового номера на землю, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду Харківської області від 17 березня 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із даним позовом, в обґрунтування якого вказала, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 згідно з договором дарування від 05 вересня 1989 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 04 червня 2013 року про виділ часток із нерухомого майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідач є власником будинку АДРЕСА_2 згідно з договорами купівлі-продажу від 31 травня 2007 року, від 02 вересня 2008 року та рішенням апеляційного суду Харківської області від 04 червня 2013 року.

Указані житлові будинку знаходяться на земельній ділянці площею 2 653 кв. м, виділеній на підставі рішення виконкому Височанської селищної ради від 11 березня 1955 року та знаходиться в спільному користуванні сторін. Рішенням апеляційного суду Харківської області від 04 червня 2013 року порядок користування зазначеною земельною ділянкою визначений не був.

Позивачу стало відомо, що на підставі оспорюваного рішення селищної ради від 15 травня 2015 року відповідачу було надано в приватну власність земельну ділянку на АДРЕСА_3 площею 0,1493 га з кадастровим номером НОМЕР_1.

Як на підставу визнання недійсним вказаного рішення, представник позивача зазначає, що згоди на розподіл вказаної земельної ділянки та погодження меж з суміжними землекористувачами позивач не надавала, розподіл вказаної земельної ділянки між сторонами не проводився та в проекті землеустрою, на який в рішенні посилається селищна рада є помилковим, оскільки був зроблений на підставі будівельно-технічної експертизи, проведеної в межах цивільної справи, відповідно до висновків якої площа земельної ділянки встановлена 2 712 кв. м згідно з геодезичною зйомкою, що не є законним та обґрунтованим.

У зв'язку з чим звернулася до суду з позовом та просила суд поновити право позивача на користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_4, переставивши огорожу на земельній ділянці згідно з фактичним користуванням та визнати незаконним та недійсним рішення Виконавчого комітету Височанської селищної ради Харківського району Харківської області від 15 травня 2015 року та визнати недійсним кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,1492 га виданий ОСОБА_6 на спірну земельну ділянку.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2015 року ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог повністю відмовлено.

Судові витрати, понесені ОСОБА_4 віднесено за її рахунок.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 17 березня 2016 року змінено рішення Харківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2015 року, скасовано його в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення Височанської селищної ради Харківського району Харківської області від 15 травня 2015 року .

Позовні вимоги ОСОБА_4 в цій частині задоволено.

Визнано недійсним рішення ХХХУІ сесії Височанської селищної ради УІ скликання Харківського району Харківської області від 15 травня 2015 року про затвердження ОСОБА_5 поданого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд розташовану за адресою: АДРЕСА_2 та передачу їй безоплатно у власність земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,1492 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за рахунок категорії земель житлової та громадської забудови, що розташована за вказаною адресою.

В іншій частині рішення суду від 26 листопада 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення Апеляційного суду Харківської області від 17 березня 2016 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи частково рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд, виходив з того, що оспорюваним позивачем рішенням Височанської селищної ради від 15 травня 2015 року було частково неправомірно припинено право спільного користування позивача земельною ділянкою, і це, відповідно до вимог п. "г" ч. 3 ст. 152 ЗК України, є підставою для захисту прав позивача як землекористувача спірної земельної ділянки, шляхом визнання вказаного рішення Височанської селищної ради від 15 травня 2015 року недійсним.

Доводи касаційної скарги про те, що рішенням апеляційного суду Харківської області від 04 червня 2013 року у справі № 2034/2-5436/11 визнано право власності ОСОБА_5 на будівлю та земельну ділянку, припинивши право спільної власності, є безпідставними.

Не знайшли свого підтвердження доводи касаційної скарги щодо відсутності доказів порушення прав позивача на користування земельною ділянкою, яка не приватизована та право користування якою належним чином не оформлено, та спростовуються встановленими у справі обставинами.

Так,як установлено судами попередніх інстанцій позивачу на праві власності на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 05 вересня 1989 року належить 45/100 частин домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_2 Як свідчить вказаний договір дарування вказане домоволодіння знаходиться на земельній ділянці площею 2 653 кв. м.

Відповідачу ОСОБА_5 на праві приватної власності належить 55/10 частин житлового будинку з надвірними будівлями за вказаною адресою, які також розташовані на вказаній земельній ділянці.

Згідно з довідкою Харківського районного бюро технічної інвентаризації від 16 березня 2016 року № 89, в матеріалах інвентарної справи відсутнє рішення Височанської сільської ради від 11 березня 1955 року про закріплення земельної ділянки за домоволодінням на АДРЕСА_2 Таке рішення міститься в матеріалах квартальної зйомки забудованого кварталу № 8 смт Високий, однак за давністю років виготовлена ксерокопія має нерозбірний текст.

Харківським районним судом Харківської області розглядався спір між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про виділення в натурі часток вказаного житлового будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою та в межах розгляду цієї справи було призначено судову будівельно-технічну експертизу, відповідно до висновків якої від 02 квітня 2013 року № 12456/2515, експертом було запропоновано три варіанти визначення такого порядку користування спірною земельною ділянкою та, як свідчить вказана експертиза, при визначенні порядку користування земельною ділянкою експерт виходив із її площі відповідно до геодезичної зйомки від 2012 року.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 26 квітня 2013 року, залишеним без змін в цій частині рішенням Апеляційного суду Харківської області від 04 червня 2013 року ОСОБА_5 було відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині визначення порядку користування спірною земельною ділянкою.

Рішення ХХІХ сесії Височанської селищної ради УІ скликання від 18 серпня 2014 року ОСОБА_5 було надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,1492 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель категорії житлової та громадської забудови, розташованої в межах населеного пункту на АДРЕСА_3 в смт Високий Харківського району Харківської області згідно з висновків судово-будівельно-технічної експертизи від 02 квітня 2013 року № 12456/2515 за варіантом 3.

Рішенням ХХХУІ сесії Височанської селищної ради УІ скликання Харківського району Харківської області від 15 травня 2015 року затверджено ОСОБА_5 поданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд розташовану за адресою: АДРЕСА_2 та передачу їй безоплатно у власність земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,1492 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за рахунок категорії земель житлової та громадської забудови, що розташована за вказаною адресою.

Підстави та порядок припинення прав на землю визначені в главі 22 ЗК України (2768-14) . Ці норми передбачають підстави припинення прав (права власності та права користування) на земельні ділянки як у добровільному, так і примусовому порядку, з об'єктивних і суб'єктивних причин, а також за наявності та відсутності вини власників і землекористувачів.

Перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою визначений у статті 141 ЗК України і є вичерпним.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140- 149 ЗК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Апеляційного суду Харківської області від 17 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.